ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- При з'ясуванні причин стабільно знижених рівнів кальцію та/або калію.
- Коли людина має симптоми, що вказують на недостатність магнію: м'язову слабкість, судоми, сплутаність свідомості, безсоння.
- У рамках обстеження з метою оцінки тяжкості мальабсорбції, порушення харчування, діареї чи алкоголізму.
- При лікуванні препаратами, що викликають надмірну втрату магнію із сечею.
- При ураженні нирок у пацієнтів із цукровим діабетом разом із тестом на креатинін і сечовину (з метою оцінити функцію нирок і виключити надмірну втрату або затримку магнію в організмі).
- При проведенні замісної терапії при порушенні обміну кальцію та фосфору.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Магній– життєво важливий мінерал, що бере участь у виробленні енергії, м'язовому скороченні, проведенні нервового імпульсу, побудові каркасу кісток. Він надходить в організм з їжі, всмоктуючись у тонкому та товстому кишечнику. Магній здебільшого зосереджений у кістках, клітинах і тканинах. У крові знаходиться близько 1% від загальної кількості магнію. Організм підтримує рівень магнію, регулюючи його всмоктування у шлунково-кишковому тракті та виділення через нирки.
Низький рівень магнію (гіпомагніємія) вказує на те, що людина не отримує достатньо магнію з їжею, мікроелемент всмоктується в недостатній кількості або надлишково виділяється із сечею. Це може бути пов'язано з патологіями шлунково-кишкового тракту, що викликають порушення всмоктування (наприклад, хворобою Крона), неконтрольованим цукровим діабетом, гіпопаратиреоїдизмом, гіпертиреозом, тривалою діареєю, післяопераційним періодом, тривалим застосуванням діуретиків, опіковою хворобою. У людей із помірним дефіцитом цього мінералу симптоми можуть не проявлятися. Тривала та сильна нестача магнію проявляється нудотою, втратою апетиту, стомлюваністю, сплутаністю свідомості, м'язовими спазмами, онімінням або поколюванням у кінцівках.
Високий рівень магнію рідко пов'язаний з його надмірним вживанням з їжею, зазвичай це є результатом ниркової недостатності (порушення механізмів виділення), гіперпаратиреоїдизму (вивільнення магнію з кісток), гіпотиреозу (дефіциту кальцитоніну), дегідратації (згущення крові), діабетичного кетоацидозу, нестачі мінералкортикоїдів. Надлишок магнію (гіпермагніємія) іноді виникає після передозування антацидами, що містять його сполуки. Симптоми надлишку схожі на ознаки нестачі та можуть включати нудоту, м'язову слабкість і порушення ритму серця.
Рівень магнію не перевіряють так часто, як рівень інших мікроелементів. Здебільшого його вимірювання проводять при значних змінах концентрації кальцію та при зазначених вище симптомах його нестачі. При гіпокальціємії завжди слід перевірити концентрацію магнію у крові.
Нормальний рівень магнію ще не означає, що людині не бракує цього елементу. Концентрація магнію у крові може підтримуватись у межах норми за рахунок його вивільнення з кісток і тканин.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: ммоль/л (мілімоль на літр).
Альтернативні одиниці виміру: мг/дл = ммоль/л x 2.43; мг/л = ммоль/л x 24.3; мваль/л = ммоль/л x 2.0; мваль/л = мекв/л.
Межі визначення: 0.1-4.0 ммоль/л.
Результати дослідження оцінюються з урахуванням віку.
Референсні значення
| Вік | Магній у сироватці крові (ммоль/л) |
| до 4 місяців | 0.62-0.91 |
| 5 місяців – 6 років | 0.7-0.95 |
| 7-12 років | 0.7-0.86 |
| 13-20 років | 0.7-0.91 |
| 21-60 років | 0.66-1.07 |
| 61-90 років | 0.66-0.99 |
| старше 90 років | 0.7-0.95 |
Критичний рівень магнію у сироватці крові, що несе загрозу життю людини: <0.4 ммоль/л і >2.0 ммоль/л.
До 09.08.2024 року використовувалася інша технологія виконання аналізу та інші референсні значення (РЗ):
• технологія – біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США);
• РЗ (ммоль/л) незалежно від віку: чоловіки 0.73-1.06; жінки 0.77-1.03.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Ниркова недостатність (порушення механізмів виділення).
- Гіперпаратиреоз (вивільнення магнію з кісток).
- Гіпотиреоз (дефіцит кальцитоніну).
- Дегідратація (згущення крові).
- Хвороба Аддісона (нестача мінералкортикоїдів).
- Травми кісток і тканин.
- Множинна мієлома.
- Системний червоний вовчак.
- Надмірне застосування антацидів, що містять сполуки магнію.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Дефіцит магнію у харчуванні (особливості дієти, голодування).
- Порушення всмоктування магнію у кишківнику (мальабсорбція, запальні захворювання, пухлини кишечника, виражене блювання, тривала діарея, глистяні інвазії, гострий/хронічний панкреатит).
- Неконтрольований цукровий діабет (ацидоз).
- Активне виведення магнію з сечею (тривале застосування сечогінних препаратів, поліурична стадія ниркової недостатності).
- Гіпопаратиреоз.
- Гіпертиреоз.
- Дефіцит вітаміну D (рахіт, остеомаляція).
- Хронічний алкоголізм.
- Спадкова гіпофосфатемія.
- Гіперкальціємія будь-якого генезу.
- Первинний альдостеронізм.
- Другий, третій триместри вагітності (особливо при патології), активна лактація.
- Лікування цитостатиками (пригнічення реабсорбції магнію у нирках), імунодепресантами, циклосоприном.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Тривала внутрішньовенна терапія, парентеральне харчування, замісна терапія препаратами крові або тривале назогастральне харчування можуть призвести до хибного зниження концентрації магнію. Гіпербілірубінемія впливає на концентрацію магнію, що призводить до хибного зниження результатів аналізу. Кількість магнію в організмі може різко зменшитися після операції на паращитоподібній залозі.
Лікарські препарати, що підвищують рівень магнію: солі літію, ацетилсаліцилова кислота, тироксин, еутирокс, прогестерон, тріамтерен, вітамін D (при хронічній нирковій недостатності), цефотаксим, фоскарнет, гентаміцин, галоперидол, преднізолон.
Лікарські препарати, що знижують рівень магнію: дигоксин, циклоспорин, діуретики (етакринова кислота, фуросемід, гіпотіазид), інсулін (великі дози при діабетичній комі), фенітоїн, сальбутамол, альдостерон, амфотерицин B, солі кальцію, цисплатин, проносні препарати (при хронічному зловживанні), пероральні контрацептиви.
