Мікроелементи (Кальцій, Магній, Фосфор, Залізо, Мідь, Цинк)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Комплексна оцінка рівня неорганічних речовин у сироватці крові при ознаках дефіциту/надлишку певних мікро-, макроелементів (таких як хронічна втома, слабкість, знижена працездатність без очевидної причини, м’язові судоми, спазми, тремор, поколювання, часті застуди, порушення сну, довге загоєння ран, виразки на слизових оболонках, проблеми зі шкірою та волоссям, підозра на анемію, остеопороз, знижена щільність кісток, переломи при мінімальній травмі тощо).
2. Вегетаріанська/веганська дієта довше 6–12 місяців.
3. Хронічні захворювання ШКТ (хвороба Крона, целіакія, виразковий коліт тощо).
4. Планування вагітності, вагітність, період годування груддю.
5. Діти із затримкою росту, частими ГРВІ, поганим апетитом.
6. Спортсмени з високими навантаженнями та скаргами на судоми/втому.
7. Перед початком або під час прийому великих доз вітамінно-мінеральних комплексів.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Кальцій загальний (Ca) – сумарний вміст усіх форм кальцію, що циркулюють у крові. Мінерал, який бере участь у формуванні кісток, мінералізації зубів, роботі серцево-судинної, нервової та м'язової систем. Має надзвичайно важливе значення для більшості внутрішньоклітинних процесів, секреції гормонів, скорочення м'язів, реакцій гемостазу (згортання крові). У крові циркулює орієнтовно 1% усього вмісту кальцію: у вільному (іонізованому, Ca2+) і зв'язаному (з білками й аніонами) вигляді. Кальцій може переходити з однієї форми в іншу. Концентрація різних форм кальцію та їхнє співвідношення можуть змінюватися залежно від стану організму, розвитку тих чи інших патологічних процесів. Рівень кальцію в сироватці крові в нормі – один із найбільш стабільних показників, який підтримується за рахунок регуляції метаболізму кальцію в кістковій тканині, всмоктування його у кишечнику та реабсорбції у нирках. Кальцій, який фіксується у кістковій тканині, перебуває у взаємодії з кальцієм крові. Діючи як буферна система, депонований у кістках кальцій запобігає коливанням його вмісту у сироватці у великих діапазонах. Метаболізм кальцію регулюють паратиреоїдний гормон (ПТГ), кальцитонін і похідні вітаміну D. Крім цього, на метаболізм кальцію впливають глюкокортикоїди (гормони наднирників), тиреоїдні (гормони щитоподібної залози) та статеві гормони, зміна вмісту в крові фосфатів, магнію та деякі інші фактори.

Фосфор неорганічний (Р) – неорганічна форма фосфору, що циркулює у крові. Фосфор в організмі міститься у складі неорганічних (фосфатів кальцію, магнію, калію та натрію) й органічних (вуглеводів, ліпідів, нуклеїнових кислот тощо) сполук. Цей мікроелемент необхідний для утворення кісток і реалізації всіх реакцій клітинного енергетичного обміну. Приблизно 85% усього фосфору в організмі міститься в кістках, більша частина решти – усередині клітин, і лише 1% – у позаклітинній рідині. У клітинних елементах крові фосфор присутній тільки у складі органічних сполук, а у сироватці крові переважно містяться неорганічні фосфати. Роль фосфорних сполук полягає в тому, що вони є пластичними матеріалами, беруть участь у регуляції кислотно-основного стану та різних процесах обміну вуглеводів, жирів і білків, у синтезі нуклеїнових кислот (ДНК, РНК), фосфоліпідів та інших сполук. Основними факторами, що регулюють фосфорний обмін, є паратиреоїдний гормон (ПТГ), вітамін D та кальцитонін.

Магній (Mg) – показник концентрації магнію у крові; біологічно активний мінерал (мікроелемент), життєво важливий для організму людини. Бере участь у процесах вироблення енергії, ферментної, м'язової та нервової діяльності, метаболізмі глюкози, синтезі нуклеїнових кислот та інших важливих процесах. Значна частина магнію міститься у клітинах м'язів, печінки та кісток, куди він потрапляє з їжею разом з іншими поживними речовинами. Незначна кількість магнію (близько 1%) міститься у плазмі крові. Навіть коли в організмі вже спостерігається дефіцит магнію, його концентрація в сироватці крові може бути в межах норми, тому зниження рівня цього мікроелемента в крові – це ознака дуже серйозного дефіциту магнію. Аналіз виконується при клінічних ознаках дефіциту магнію (таких як м'язова слабкість, судоми, сплутаність свідомості, безсоння, знервованість) або за наявності станів, що можуть супроводжуватися значними втратами магнію (хвороби нирок), його поганим всмоктуванням (хвороби шлунково-кишкового тракту) або при його дефіциті у їжі (нераціональному харчуванні, дієтах). Оцінку рівня магнію доцільно виконувати разом з іншими взаємопов’язаними показниками (рівнем кальцію та фосфору).

Залізо (Fe) – лабораторний маркер загального рівня заліза в організмі людини; мікроелемент, який всмоктується з їжі та переноситься по організму трансферином (спеціальним білком, що утворюється в печінці). Залізо необхідне для утворення еритроцитів. Воно є найважливішою складовою гемоглобіну – білка, що заповнює еритроцити та дозволяє їм переносити кисень від легень до органів і тканин. При тривалій нестачі запаси заліза виснажуються, що може призвести до анемії. З іншого боку, якщо заліза надходить занадто багато, це може викликати його надмірне накопичення й ураження печінки, серця та підшлункової залози. Таким чином, збалансований рівень заліза забезпечує правильне функціонування практично всіх органів і систем людини. Дослідження виконується як з профілактичною метою, так і для діагностики станів, пов’язаних із порушенням обміну заліза. При виявленні змін у рівні заліза можуть знадобитися додаткові лабораторні аналізи (феритин, трансферин, залізозв'язуюча здатність сироватки, загальний аналіз крові тощо) для встановлення причини та призначення коректного лікування.

Цинк (Zn) – лабораторний маркер рівня цинку у крові (концентрації мікроелемента на момент обстеження); життєво важливий елемент, один із найпоширеніших мікроелементів організму (кількісно – другий після заліза). Цинк входить до складу більше 300 ферментів, що беруть участь у забезпеченні життєдіяльності клітин різних органів і систем. Ключова роль цинку в синтезі білка та нуклеїнових кислот пояснює порушення росту та загоєння ран, а також порушення репродуктивної функції у чоловіків, що спостерігаються при дефіциті цього елемента. Він бере участь у механізмах регуляції експресії генів, що пов'язано в цілому з біологією розвитку, зокрема з розвитком плода, регуляцією синтезу стероїдних (статевих), тиреоїдних (гормонів щитоподібної залози) й інших гормонів. Симптоми дефіциту цинку часто пов'язані з дієтою, бідною на тваринний білок і багатою на злаки. Дослідження виконується з профілактичною метою (для виявлення прихованого дефіциту цинку) та при будь-яких підозрах на недостатність цього мікроелемента.

Мідь (Cu) – лабораторний маркер рівня міді у крові (концентрації мікроелемента на момент обстеження); каталітичний компонент ряду ферментів і структурний компонент багатьох важливих білків. Ключовий орган метаболізму міді – печінка, де мідь додається до мідьвмісних ферментів та інших білків. Більше 90% міді транспортується з печінки у периферичні тканини в комплексі з білком церулоплазміном. В організмі важливий правильний баланс рівня міді. Симптоми дефіциту міді включають анемію (нечутливість до препаратів заліза), ураження кісток і суглобів, знижену пігментацію шкіри, неврологічні симптоми, порушення роботи серця. Отруєння солями міді характеризується нудотою, блювотою, головним болем, поносом, болями в животі. При отруєнні міддю можливі ураження печінки, жовтяниця та гемолітичний шок. Дослідження виконується з профілактичною метою (для виявлення прихованого дефіциту міді) та при будь-яких підозрах на недостатність цього мікроелемента або його надлишкову концентрацію.

Більш докладний опис, референсні значення, інтерпретація результатів вказані у Детальному описі тестів, що входять до складу пакета.