ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Дослідження дозволяє визначити рівень цинку в організмі (у крові) на момент отримання зразків.
- Діагностика дефіциту цинку, зокрема у субклінічній формі.
- Діагностика інтоксикації цинком.
- Контроль терапії при призначенні препаратів, які містять цинк.
- Чоловіки з порушенням репродуктивної функції.
- При обстеженні пацієнтів із груп ризику розвитку дефіциту цинку (дітей і підлітків, вагітних і матерів, які годують; пацієнтів, які тривалий час отримують парентеральне харчування; пацієнтів із хронічними захворюваннями).
- При симптомах ентеропатичного акродерматиту (характерна періорифіціальна висипка, хронічна діарея, часткова або тотальна алопеція).
- При обстеженні пацієнта при уточненні професійного контакту з цинком.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Цинк (Zn, Zincum) – хімічний елемент 12-ї групи четвертого періоду періодичної системи з атомним номером 30. Позначається символом Zn (лат. Zincum). Це мікроелемент, необхідний для нормального росту та диференціювання клітин. В організмі дорослої людини міститься в середньому близько 2 г цинку у вигляді його з'єднань, які концентруються переважно в простаті, м'язах, печінці та підшлунковій залозі. У 50 мілілітрах людської сперми міститься близько 10 міліграмів цинку. Більше ніж 400 ферментів містять цинк. Серед них ферменти, що каталізують гідроліз пептидів, білків і складних ефірів, утворення альдегідів, полімеризацію ДНК і РНК. Цинк є кофактором багатьох трансфераз, гідролаз, ізомераз; входить до складу деяких транскрипційних факторів (так званих «цинкових пальців») та стабілізує мембрани клітин. Іони Zn2+ у складі ферментів викликають поляризацію молекул води й органічних речовин, сприяючи їх депротонуванню.
Найбільш вивчений фермент – карбоангідраза – білок, що міститься в еритроцитах крові та сприяє перетворенню вуглекислого газу, що утворюється в тканинах в процесі їхньої життєдіяльності, в гідрокарбонат-іони та вугільну кислоту, яка кров'ю переноситься в легені, де виводиться з організму у вигляді вуглекислого газу. Фермент прискорює цю реакцію гідролізу в 10 мільйонів разів. За відсутності ферменту перетворення СО2 в аніон HCO3- протікає з дуже низькою швидкістю. Цинк бере активну участь в регуляції обміну речовин та функціонуванні багатьох систем.
Цинк необхідний для продукції сперми і чоловічих статевих гормонів, метаболізму вітаміну E; важливий для нормальної діяльності простати; бере участь у синтезі різних анаболічних гормонів в організмі, включаючи інсулін, тестостерон і гормон росту; необхідний для розщеплення алкоголю в організмі, так як входить до складу алкогольдегідрогенази.
Опорно-рухова система: необхідний для синтезу білків, зокрема колагену, та формування кісток скелета.
Нервова система: необхідний для підтримки та покращення пам’яті.
Репродуктивна система: відіграє важливу роль у статевому дозріванні, підтримці репродуктивної функції у чоловіків.
Травна система: впливає на діяльність підшлункової залози, перешкоджає розвитку толерантності до глюкози.
Імунна система: необхідний для росту та обміну речовин на клітинному рівні, синтезу білків, загоєння ран, активізації імунних реакцій, спрямованих проти бактерій, вірусів, атипових клітин.
Органи зору: забезпечує стабільність сітківки та прозорості кришталика ока.
Шкіра та придатки шкіри: покращує стан шкіри, волосся, нігтів.
Дефіцит цинку притаманний вродженим хворобам обміну (ентеропатичному акродерматиту – синдрому Данбольта-Клосса, синдрому Брандта) та проявляється характерними змінами шкіри, алопецією та діареєю.
Субклінічний дефіцит цього мікроелементу може бути діагностовано у кожної третьої особи. Нестача цинку найчастіше зустрічається в період активного росту, а найбільша потреба в ньому спостерігається у віці 10-12 років у дівчат та 11-14 років у хлопчиків.
Субклінічний дефіцит цинку в період статевого дозрівання може стати причиною порушення росту осьового скелету та мінералізації кісткової тканини.
При дефіциті цинку можуть формуватися характерні зовнішні ознаки – нігті з характерними плямами білого кольору.
Нестача цинку зустрічається у пацієнтів, які отримують повне парентеральне харчування, а також у пацієнтів із хронічними хворобами. Концентрація цинку в крові знижується при гострих інфекційно-запальних процесах, травмах, інтенсивних фізичних навантаженнях, інтенсивному потовиділенні, стресах, тривалому голодуванні. У нормі рівень цього елементу знижується в постпрандіальний період (після прийому їжі).
Хвороба Данбольта-Клосса (синдром Брандта, ентеропатичний акродерматит) – аутосомно-рецесивне захворювання, обумовлене порушенням процесу всмоктування у кишківнику за рахунок дефіциту цинку та відсутністю ферменту олігопептидази. Супроводжується розвитком умовно-патогенної мікрофлори в кишківнику за рахунок імуносупресії слизової оболонки ШКТ (клінічні прояви хронічного запалення кишківника). 20% хворих – діти, народжені у кровноспоріднених подружжях. Частими є сімейні випадки. У дітей ентеропатичний акродерматит виникає у грудному віці, часто після переводу їх на штучне або змішане вигодовування. Зазвичай дебют – це зміни на шкірі. Висипка симетрична, розташована в крупних складках в області сідниць, на розгинальних поверхнях колінних та ліктьових суглобів. Має поліморфний характер. Майже у всіх хворих в зонах ураження наявні ознаки вторинної гнійної інфекції. Постійною ознакою є алопеція різного ступеня. Одночасно зі шкірними проявами у 91% хворих виникає діарея. У дорослих розвиток захворювання обумовлений вторинним дефіцитом цинку, що пов’язаний із супутньою патологією.
Інтоксикація цинком може спостерігатися при вживанні напоїв із оцинкованих контейнерів. Основними ознаками гострого аліментарного отруєння цинком є нудота, біль у ділянці живота, діарея, лихоманка та підвищена пітливість. Хронічний надлишок цинку іноді супроводжується порушенням всмоктування міді. Працівники на виробництві, яке пов’язане з виробленням або застосуванням цинку, знаходяться в групі ризику гострого інгаляційного отруєння парами цинку. Цей синдром називається «металевою лихоманкою» і обумовлений гострою токсичною дією парів оксидів металів на верхні та нижні дихальні шляхи людини. Гостре отруєння супроводжується лихоманкою, кашлем, болем у горлі, відчуттям закладеності носа, задишкою, слабкістю, міалгією. Варто зазначити, що симптоми «металевої лихоманки» не є специфічними для гострого отруєння парами оксиду цинку та спостерігаються також при вдиханні парів міді, заліза, алюмінію, марганцю, свинцю та інших металів.
МЕТАБОЛІЗМ ЦИНКУ
Добова потреба в цинку залежить від віку та фізіологічного стану організму: для дорослого чоловіка рекомендована норма складає 11 мг на добу, для дорослої жінки – 8 мг. Вагітним жінкам, годуючим матерям, дітям та підліткам необхідно до 12-15 мг цинку на добу. Як дефіцит, так і надлишок цинку має негативний вплив на функціонування багатьох систем та органів. Рівень цинку в крові найбільш точно відображає його запаси в організмі.
Здебільшого людина отримує цинк із їжею. Найбільш багаті цим мікроелементом м’ясні, молочні та морепродукти, яйця, а також крупи, горіхи, насіння. Всмоктування цинку відбувається у дванадцятипалій і тонкій кишках. Деякі компоненти їжі (наприклад, білки тваринного походження) сприяють всмоктуванню цинку і, навпаки, фітинова кислота та залізо перешкоджають його активній абсорбції.
Продукти з високим вмістом цинку: м’ясні (яловичина, баранина, свинина, курка); морепродукти (креветки, краби); бобові; насіння (соняшникове, гарбузове); горіхи (фундук, мигдаль); молочні (йогурт, молоко, сир); какао; яйця (жовток).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: мкмоль/л (мікромоль на літр).
Альтернативні одиниці виміру: мкг/мл (мкг/мл = мкмоль/л x 0.0654).
Межі визначення: 0.444-76.5 мкмоль/л.
Результати дослідження оцінюються з урахуванням віку.
Референсні значення
| Вік | Цинк у сироватці крові (мкмоль/л) |
| до 5 місяців | 10-21 |
| 5-12 місяців | 10-20 |
| 1-6 років | 10-18 |
| 7-10 років | 12-16 |
| 11-14 років | 12-15 (чоловіки), 12-18 (жінки) |
| 15-20 років | 10-18 (чоловіки), 9-15 (жінки) |
| більше 20 років | 7-23 |
Одиничні результати не мають бути єдиною причиною будь-яких терапевтичних наслідків. Вони повинні бути співвіднесені з іншими клінічними спостереженнями та діагностичними тестами.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гостре або хронічне отруєння цинком.
- Анемія.
- Первинна остеосаркома кістки.
- Хвороба коронарних судин, атеросклероз.
- Вірусні гепатити.
- Гемодіаліз (у зв’язку з підвищеним рівнем цинку в діалізаті).
- Харчове отруєння (рідко).
- При використанні деяких лікарських засобів (пеніциламіну, хлорталідону).
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Ентеропатичний акродерматит (хвороба Данбольта-Клосса).
- Легеневий туберкульоз.
- Алопеція.
- Діарея, целіакія, хронічні захворювання органів травлення.
- Важкі хвороби печінки.
- Гіпоальбумінемія.
- Інфекційно-запальні захворювання (гострі інфекції, ревматоїдний артрит).
- Лейкоз та лімфома, серповидноклітинна анемія.
- Вагітність.
- Повне парентеральне харчування.
- Хронічна ниркова недостатність.
- Гострий інфаркт міокарда.
- Гострий стрес.
- Прийом хіміотерапевтичних препаратів, естрогенвмісних препаратів, гістидину, пеніциламіну.
- При тривалому використанні деяких лікарських засобів (цисплатину, кортикостероїдів, естрогенів, інтерферонів, оральних контрацептивів, вальпроєвої кислоти, карбамазепіну, фенітоїну, тіазидів).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Необхідно враховувати, що вживання напередодні дослідження препаратів (наприклад, біологічно активних добавок, до складу яких входить цинк) та продуктів харчування з високим вмістом цинку може призвести до транзиторного підвищення рівня цинку в крові. Якщо це можливо, напередодні дослідження (за 5-7 днів) доцільно відмовитися від вживання нетрадиційних продуктів і препаратів, які можуть чинити вплив на метаболізм цього мікроелементу. Концентрація цинку в нормі знижується в перші години після їжі.
Інфекційно-запальні захворювання, травми, стрес, інтенсивні фізичні навантаження впливають на рівень цинку у крові.
