Кальцій загальний (Ca, Calcium Total)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Комплексна оцінка метаболізму мінеральних речовин (діагностика дефіциту/надлишку кальцію, його співвідношення з іншими мікроелементами).
2. Діагностика та скринінг остеопорозу
3. Гіпотонія м'язів.
4. Судомний синдром, парестезії.
5. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки.
6. Поліурія.
7. Серцево-судинна патологія (аритмії та порушення судинного тонусу).
8. Підготовка до оперативного втручання.
9. Гіпертиреоз.
10. Злоякісні новоутворення (рак легень, рак молочної залози).
11. Сечокам'яна хвороба та інші захворювання нирок.
12. Біль у кістках.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Кальцій – один із основних внутрішньоклітинних катіонів, що переважно міститься в кістковій тканині. 99% всього кальцію в організмі міститься у кістках та зубах у вигляді гідроксіапатитів - сполук кальцію з фосфатами. Лише близько 1% кальцію знаходиться у крові та інших біологічних рідинах організму. Концентрація цитоплазматичного кальцію становить менше ніж 1/1000 від вмісту його у позаклітинній рідині.

У крові кальцій міститься у трьох формах, що знаходяться у динамічній рівновазі: іони кальцію (вільний/іонізований кальцій) – близько 50%; кальцій, зв'язаний із білками (переважно з альбуміном) – близько 40%; комплексований із низькомолекулярними аніонами (бікарбонатами, фосфатами, лактатом, цитратом) кальцій – близько 10%. Біологічно активним є іонізований кальцій. Зв’язані форми кальцію є біологічно не активними. Зміна вмісту альбуміну в сироватці крові, особливо гіпоальбумінемія, позначається на загальній концентрації кальцію, не впливаючи на клінічно важливіший показник — концентрацію іонізованого кальцію. Визначення загального кальцію – дослідження сумарного змісту всіх форм кальцію.

Рівень кальцію в сироватці крові – один із найбільш стабільних показників, який підтримується за рахунок регуляції метаболізму кальцію в кістковій тканині, всмоктування його у кишечнику та реабсорбції у нирках. Кальцій, який фіксується у кістковій тканині, перебуває у взаємодії з іонами сироватки крові. Діючи як буферна система, депонований кальцій запобігає коливанням його вмісту у сироватці у великих діапазонах.

Метаболізм кальцію регулюють паратиреоїдний гормон (ПТГ), кальцитонін та похідні вітаміну D. Крім цього, на метаболізм кальцію впливають глюкокортикоїди, тиреоїдні та статеві гормони, зміна вмісту в крові комплексуючих кальцій іонів, особливо фосфатів, магнію та деякі інші фактори. ПТГ підвищує концентрацію кальцію в сироватці крові, посилюючи його вимивання з кісток, реабсорбцію в нирках та стимулюючи перетворення в них вітаміну D на активний метаболіт кальцитріол. ПТГ також посилює екскрецію фосфату нирками. Рівень кальцію в крові регулює секрецію ПТГ за механізмом негативного зворотного зв'язку: гіпокальціємія стимулює, а гіперкальціємія пригнічує вивільнення ПТГ. Кальцитонін – фізіологічний антагоніст ПТГ, він стимулює виведення кальцію нирками. Метаболіти вітаміну D стимулюють всмоктування кальцію та фосфатів у кишківнику. Кальцій в організмі виконує безліч функцій: бере участь у процесах м'язового скорочення та нервово-м'язовій діяльності, побудові скелету, механізмах секреції гормонів, клітинної рецепції, у регуляції активності багатьох ферментів, у процесі згортання крові (ключовий фактор гемостазу). Він має здатність накопичуватися в місцях пошкодження тканин.

Вміст кальцію в сироватці крові змінюється при дисфункції паращитовидних та щитовидних залоз, новоутвореннях різної локалізації, особливо при метастазуванні в кістки, нирковій недостатності. Вторинне залучення кальцію до патологічного процесу має місце при патології шлунково-кишкового тракту. Нерідко гіпо- та гіперкальціємія можуть бути первинними проявами патологічного процесу. Гіперкальціємія – майже завжди результат підвищеного надходження кальцію в кров з кісток внаслідок їх резорбції або з їжі в умовах зниження його ниркового кліренсу. Більше 90% випадків гіперкальціємії обумовлені первинним гіперпаратиреозом та злоякісними новоутвореннями.

Первинний гіперпаратиреоз – основна причина гіперкальціємії в амбулаторних хворих. Це дуже поширена патологія, особливо у жінок похилого віку. Приблизно 85% випадків гіперкальціємії обумовлені аденомою однієї з паращитовидних залоз, 15% – гіперплазією всіх чотирьох залоз, менше 1% – карциномами паращитовидної залози. Зазвичай гіперкальціємія протікає безсимптомно, виявляють її випадково при диспансерних обстеженнях. Підвищений артеріальний тиск супроводжує 30-70% випадків первинного гіперпаратиреозу. У таких випадках лікування тіазидними діуретиками може маскувати гіперкальціємію. Злоякісні новоутворення – причина більшості випадків гіперкальціємії у госпіталізованих хворих та осіб похилого віку. Діють два головні механізми:

локальна остеолітична гіперкальціємія, коли продукти життєдіяльності пухлинних клітин стимулюють локальну резорбцію кістки остеокластами (ця форма гіперкальціємії буває лише при великому ураженні кісток пухлиною; найчастіше при метастазах раку молочної залози, мієломній хворобі та лімфомі);

гуморальна паранеопластична гіперкальціємія, при якій пухлинні метаболіти мають спільну дію, стимулюючи резорбцію кістки та зазвичай знижуючи екскрецію кальцію (найчастіше викликають плоскоклітинний рак легень, пухлини голови та шиї, стравоходу, карциноми нирок, сечового міхура та яєчників).

Інші причини гіперкальціємії спостерігаються рідко. Найбільш поширена причина зниження загального кальцію в сироватці крові – гіпоальбумінемія. Однак, якщо вміст іонізованого кальцію за такої умови знаходиться в межах норми, обмін кальцію в організмі не порушений. Низьку концентрацію кальцію іноді спостерігають у хворих у тяжкому стані без видимих причин. Клінічні прояви гіпокальціємії варіюються залежно від ступеня та темпу зниження рівня кальцію. Підвищена збудливість нервів і м'язів призводить до парестезій та тетанії, включаючи тонічні судоми м'язів кісток та стоп. Тяжка гіпокальціємія викликає сонливість, сплутаність свідомості, рідше – спазм гортані, судоми та оборотну серцеву недостатність. Концентрація кальцію в крові та сечі не говорить про загальний вміст кальцію в кістках. Рівень загального кальцію в крові зростає зі збільшенням концентрації альбумінів і знижується зі зменшенням, тоді як вміст іонізованого кальцію не залежить від концентрації цього білку крові.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: ммоль/л (мілімоль на літр)

Альтернативні одиниці виміру: мг/дл (мг/100 мл) = ммоль/л × 4.01; мг/л = ммоль/л × 40.1

Межі визначення: 0.2-25 ммоль/л

Результати дослідження оцінюються з урахування віку.

Референсні значення

Критичний рівень, що несе загрозу життю людини: <1.5 та >3.25 ммоль/л.

До 23.08.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США). Референсні значення встановлені на підставі великого популяційного дослідження і не корегувалися при зміні технології.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Первинний гіперпаратиреоз (гіперплазія, аденома чи карцинома паращитовидних залоз).
2. Злоякісні пухлини при: остеоліз первинних або метастатичних уражень кісток, особливо при метастазах раку молочної залози, легені, нирок; ектопічний синтез паратгормону при карциномі нирок, яєчників, щитовидної залози, матки.
3. Тиреотоксикоз.
4. Іммобілізаційна гіперкальціємія (при іммобілізації з лікувальною метою при травмах, хворобі Педжета, уродженому вивиху стегна, туберкульозі хребта тощо).
5. Гіпервітаміноз D.
6. Недостатність надниркових залоз.
7. Гемобластози (мієломна хвороба, лімфоми, лейкози - при розпаді кісткової тканини у вогнищах гіперплазії).
8. Ідіопатична гіперкальціємія новонароджених (синдром Вільямса).
9. Спадкова гіпокальціурична гіперкальціємія.
10. Гостра ниркова недостатність.
11. Ятрогенна гіперкальціємія.
12. Молочно-лужний синдром.
13. Захворювання нирок (третинний гіперпаратиреоз).
14. Передозування тіазидних діуретиків.
15. Саркоїдоз, туберкульоз, гістоплазмоз та інші гранулематозні захворювання. Клінічні прояви гіперкальціємії спостерігаються при концентрації кальцію у крові вище 3 ммоль/л, причому вони більш виражені при швидкому розвитку гіперкальціємії. До ниркових проявів відносяться поліурія та сечокам'яна хвороба. Шлунково-кишкові порушення включають анорексію, нудоту, блювання та запор. Серед неврологічних симптомів характерні слабкість, стомлюваність, сплутаність свідомості, ступор та кома.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Гіпопаратиреоз первинний (спадковий, Х-зчеплений, синдром Ді Джорджі).
2. Гіпопаратиреоз вторинний (внаслідок хірургічного втручання, аутоімунний).
3. Гіпопаратиреоз новонароджених при гіперпаратиреозі матері.
4. Гіпомагніємія.
5. Псевдогіпопаратиреоз (спадкове захворювання, обумовлене нестачею тканинних рецепторів-мішеней до паратгормону).
6. Гіповітаміноз D при рахіті у дітей та остеомаляції у дорослих (внаслідок зниженої інсоляції, мальабсорбції та порушень харчування).
7. Гіпоальбумінемія при нефротичному синдромі та патології печінки.
8. Гострий панкреатит із панкреонекрозом.
9. Хронічна ниркова недостатність.
10. Печінкова недостатність.
11. Прийом протипухлинних засобів, протисудомних препаратів, ЕДТА, неоміцину.
12. Комплексування іонів кальцію (гострий алкалоз, підвищення фосфатів, переливання великої кількості цитратної крові).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

Препарати, що підвищують рівень кальцію у крові: лужні антациди, андрогени, тіазидні діуретики (найчастіша причина), ергокальциферол, солі літію, прогестерон, паратгормон, тамоксифен, вітаміни D та A. Препарати, що знижують рівень кальцію у крові: гентаміцин, кальцитонін, антиконвульсанти (карбамазепін), глюкокортикоїди, проносні препарати, солі магнію. При значному зниженні концентрації альбуміну спостерігається зниження вмісту загального кальцію в сироватці крові за відсутності клінічних ознак гіпокальціємії, оскільки рівень іонізованого кальцію може знаходитися в межах норми. Гіпоальбумінемія є найчастішою причиною гіпокальціємії при хронічних захворюваннях печінки, нефротичному синдромі, застійній серцевій недостатності та порушеннях харчування. Рівень загального кальцію знижується у вагітних жінок паралельно зниженню вмісту альбуміну.