ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Підозра на атипову пневмонію (клінічні прояви не відповідають типовій бактеріальній пневмонії, а рентгенологічні дані показують специфічні зміни).
- Тривалий кашель (особливо якщо стандартне лікування антибіотиками, що впливають на клітинну стінку (наприклад, бета-лактамами), не дає результату).
- Запальні захворювання ЛОР-органів і дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, синусит або середній отит, що мають затяжний перебіг).
- Контроль ефективності лікування.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Респіраторний хламідіоз - інфекційне ураження дихальної системи, спричинене специфічними видами бактерій роду Chlamydia. На відміну від урогенітального хламідіозу, ця форма вражає легені, бронхи та верхні дихальні шляхи. Основний збудник – Chlamydia pneumoniae. Рідше ураження дихальних шляхів може бути пов’язано з іншими видами хламідій: Chlamydia psittaci (збудник орнітозу; інфікування відбувається від птахів (папуг, голубів, качок) через вдихання пилу з частинками їхніх екскрементів або пір'я), Chlamydia trachomatis (зазвичай викликає урогенітальні інфекції, але у новонароджених може спричинити пневмонію при інфікуванні під час пологів від хворої матері). Інфекція, викликана Chlamydia pneumoniae, відповідає за 5-20% випадків позалікарняної пневмонії у дорослих і до 50% випадків у дітей (залежно від регіону та методів діагностики). Для динаміки розповсюдження захворювання характерні циклічні підйоми кожні 4–5 років. Передача збудника відбувається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання). Інкубаційний період складає 3–4 тижні (іноді менше). Клінічні прояви: фарингіт, синусит, отит, ларингіт (охриплий голос або афонія – характерна ознака, що відрізняє респіраторний хламідіоз від інших пневмоній), бронхіт, атипова пневмонія (частіше у школярів, підлітків і молодих дорослих). У більшості випадків перебіг безсимптомний або легкий. Важкі форми трапляються рідко. Характерні повільно наростаючий сухий кашель (може тривати тижнями), субфебрильна температура, головний біль, втома, нежить, біль у горлі. Можливі ускладнення хвороби (енцефаліт, міокардит, загострення астми), а також тривала персистенція збудника та реінфекція. Персистуюча інфекція пов’язана із загостреннями бронхіальної астми, ХОЗЛ, атеросклерозом (виявляється в атеросклеротичних бляшках), артритом. Деякі дослідження пов’язують її з підвищеним ризиком раку легень, розсіяним склерозом та іншими станами (докази неоднозначні). Часто реєструється коінфекція різних збудників (наприклад, Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae).
Chlamydia pneumoniae - облігатно внутрішньоклітинна, нерухома, грамнегативна бактерія родини Chlamydiaceae роду Chlamydia, раніше відома як Chlamydophila pneumoniae. Інфікує переважно епітелій дихальних шляхів, але може поширюватися в моноцити/макрофаги, спричиняючи хронічну персистенцію. Є поширеним збудником респіраторних інфекцій у всьому світі. Має специфічну чутливість до антимікробних препаратів, що необхідно враховувати при виборі тактики та схеми лікування. Усі антибіотики, які діють на клітинну стінку бактерій (бета-лактами, глікопептиди), а також сульфаніламіди неефективні. Водночас проти даного мікроорганізму активно діють макроліди (препарат вибору – азитроміцин), тетрацикліни, фторхінолони. Вакцини немає. Профілактика – гігієна рук та уникнення тісного контакту під час спалахів.
Етіологічна діагностика (встановлення причини захворювання) заснована на застосуванні різних лабораторних методів.
- Прямі методи виявлення збудника – визначення ДНК (ПЛР-тести) або антигенних білків бактерій у місцях переважної локалізації збудника.
- Непрямі (серологічні) методи виявлення збудника – визначення специфічних антитіл (Anti-C. pneumoniae IgM, IgG, IgA) у крові людини.
ПЛР-тестування вважається основним прямим методом діагностики інфекцій, асоційованих з Chlamydia pneumoniae. Метод ПЛР застосовується для діагностики початкової та гострої фази хвороби. Дає позитивний результат ще до того, як організм почне виробляти антитіла. На пізніх стадіях, при одужанні або з початком специфічної антибіотикотерапії кількість збудника знижується, тож ПЛР-тести стають негативними.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Результат дослідження надається в якісному форматі (виявлено, не виявлено).
Для тестування підходить матеріал, який потенційно містить ДНК Chlamydia pneumoniae (зразки з вогнища інфекції): відокремлюване з дихальних шляхів. У нормі ДНК Chlamydia pneumoniae відсутня (негативний результат). При позитивному результаті (виявлення ДНК Chlamydia pneumoniae) з високою ймовірністю можна припустити роль вказаного мікроорганізму в розвитку патологічного процесу, що має клінічні прояви або прихований перебіг (персистенцію).
Інтерпретація результатів визначення ДНК Chlamydia pneumoniae у біологічних зразках:
| ДНК Chlamydia pneumoniae | Інтерпретація |
| не виявлено | В аналізованому зразку біологічного матеріалу не знайдено фрагментів ДНК, специфічних для Chlamydia pneumoniae – мікроорганізм відсутній або його концентрація нижче межі чутливості методу |
| виявлено | В аналізованому зразку біологічного матеріалу знайдено фрагмент ДНК, специфічний для Chlamydia pneumoniae, прямий маркер активного інфекційного процесу або персистенції збудника |
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Інфекція дихальних шляхів, асоційована з Chlamydia pneumoniae (ознака гострого активного процесу або хронічної персистенції збудника).
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Ознаки наявності активних захворювань, асоційованих з Chlamydia pneumoniae, відсутні.
- Пізня стадія інфікування Chlamydia pneumoniae, фаза одужання.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Діагностична чутливість тесту значно залежить від правильності виконання долабораторного (переданалітичного) етапу аналізу, який включає підготовку до дослідження, відбір зразків та їхнє зберігання. ПЛР є прямим методом виявлення збудника, тому важливо, щоб у досліджуваний зразок потрапила необхідна кількість збудника, а також мінімізувати потрапляння інгібіторів ПЛР. Для контролю лікування дослідження в динаміці доцільно проводити не раніше ніж через 2-3 тижні.
