ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Підозра на атипову пневмонію (клінічні прояви не відповідають типовій бактеріальній пневмонії, а рентгенологічні дані показують специфічні зміни).
- Тривалий кашель (особливо якщо стандартне лікування антибіотиками, що впливають на клітинну стінку (наприклад, бета-лактамами), не дає результату).
- Запальні захворювання ЛОР-органів і дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, синусит або середній отит, що мають затяжний перебіг).
- Бронхіальна астма та ХОЗЛ (оцінка ролі збудника у провокуванні нападів астми або загостренні хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ)).
- Діагностика хронічних або персистуючих форм інфекції (серологія є особливо важливою, оскільки ПЛР-тести можуть давати негативні результати на пізніх етапах хвороби).
- Епідеміологічні дослідження (обстеження осіб у закритих колективах (школах, військових частинах) під час спалахів респіраторних інфекцій); наявність підтверджених випадків інфекції у близькому оточенні пацієнта.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Респіраторний мікоплазмоз - інфекційне захворювання дихальних шляхів, спричинене бактерією Mycoplasma pneumoniae. Джерело інфекції – хвора людина або носій. Передача збудника відбувається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання). Спалахи хвороби частіше трапляються восени та взимку, зазвичай кожні 4–8 років. Найчастіше хворіють діти, підлітки та дорослі до 40 років. Хвороба розвивається поступово, а інкубаційний період триває від 1 до 4 тижнів. Симптоми можуть бути помірними, тому людина продовжує вести звичний спосіб життя, поширюючи інфекцію. Характерний тривалий, сухий, виснажливий кашель (може тривати тижнями), що іноді нагадує кашлюк. Температура тіла зазвичай тримається на рівні 37-38°C (субфебрильна), але може бути й високою. До інших ознак належать нежить, біль у горлі, охриплість голосу, загальна слабкість. Можливий розвиток фарингіту, бронхіту, пневмонії (респіраторний мікоплазмоз – поширена причина атипової негоспітальної пневмонії, особливо серед дітей і молодих людей). Пневмонія часто інтерстиціальна, з хрипами, але без вираженої інтоксикації. У дітей і підлітків перебіг частіше легкий, а от у дорослих можливі важкі форми з гіпоксемією. Загалом більшість випадків самоелімінуються, але кашель може тривати 3–6 тижнів. Можливі ускладнення: плевральний випіт, ателектаз, облітеруючий бронхіоліт, некротизуюча пневмонія (рідко), гемолітична анемія (холодові аглютиніни), синдром Стівенса-Джонсона, міокардит, перикардит, енцефаліт/менінгоенцефаліт, артрит, гепатит, тромбоцитопенія. Тривалий перебіг асоційований із загостренням або розвитком бронхіальної астми, атопічних захворювань. Мікоплазмози можуть мати позалегеневі прояви/симптоми: симптоми ураження шкіри та слизових оболонок (екзантема), симптоми ураження центральної нервової системи (енцефаліт, менінгіт, мієліт, полірадикуліт), симптоми ураження очей, шлунково-кишкового тракту, гепатит, ураження м'язів і суглобів, гематологічні симптоми й ураження серця. Протягом життя можуть виникати декілька повторних епізодів інфекції. Часто реєструється коінфекція різних збудників (наприклад, Mycoplasma pneumoniae та Chlamydia pneumoniae або Mycoplasma pneumoniae та Streptococcus pneumoniae), тому лікування пневмонії повинно включати протимікробний препарат, ефективний проти пневмококу (в амбулаторних умовах насамперед амоксицилін). Після мікоплазменої пневмонії пацієнт може тривалий час відчувати слабкість, а кашель може зберігатися протягом кількох тижнів. Для нормалізації рентгенограми органів грудної клітки також може знадобитися тривалий час. У рідкісних випадках відмічається зниження функції легень протягом кількох місяців. Професійні спортсмени більш схильні до рецидивуючих респіраторних інфекцій, ніж населення загалом, тому, ймовірно, й до мікоплазмених інфекцій також. Ці інфекції можуть викликати міокардит. Навіть спортсмени повинні відпочивати при підвищенні температури та нездужанні; тренування після перенесеної інфекції слід починати поступово і тільки після зникнення загальної симптоматики.
Mycoplasma pneumoniae - облігатно внутрішньоклітинна, нерухома, грамнегативна, плеоморфна бактерія родини Mycoplasmataceae роду Mycoplasma (або Mycoplasmoides за деякими сучасними класифікаціями). Здатна колонізувати епітелій дихальних шляхів і синтезувати специфічний токсин (CARDS toxin), який спричиняє локальне пошкодження тканин і запалення. Є поширеним збудником респіраторних інфекцій у всьому світі. Має специфічну чутливість до антимікробних препаратів, що необхідно враховувати при виборі тактики та схеми лікування. Ефективні антибіотики: макроліди (препарат вибору – азитроміцин), тетрацикліни (для старших дітей і дорослих), фторхінолони (для дорослих при резистентності). Бета-лактамні антибіотики неефективні. У деяких регіонах світу (особливо в Азії) можуть реєструватися макролідорезистентні штами. У таких випадках застосовується альтернативна схема антибіотикотерапії. Ефективна медикаментозна терапія здатна скоротити тривалість симптомів, навіть якщо це не призводить до ерадикації мікоплазми з глотки. Вакцини немає. Профілактика – гігієна рук та уникнення тісного контакту під час спалахів.
При діагностиці доцільно звернути увагу на епіданамнез, а під час епідемії – на виявлення пацієнтів з важкими або атиповими симптомами.
Етіологічна діагностика (встановлення причини захворювання) ґрунтується на застосуванні різних лабораторних методів:
- Прямі методи виявлення збудника – визначення ДНК (ПЛР-тести) або антигенних білків бактерій у місцях переважної локалізації збудника.
- Непрямі (серологічні) методи виявлення збудника – визначення специфічних антитіл (Anti-M. pneumoniae IgМ, IgG, IgA) у крові людини.
Антитіла класу IgG до Mycoplasma pneumoniae є індикаторами «імунної пам'яті» або пізньої стадії захворювання. З'являються пізніше за IgM та IgA, зазвичай через 2-4 тижні після інфікування. Максимальний рівень досягається на 6-8 тижні (через 1,5-2 місяці від початку хвороби). Зберігаються в крові дуже довго: від кількох місяців до кількох років. Якщо рівень IgG виріс у 4 та більше разів протягом 2 тижнів, це є прямим підтвердженням гострої інфекції, навіть якщо IgМ з якоїсь причини негативний.
При повторному контакті з мікоплазмою рівень IgG зростає дуже швидко та високо, тоді як IgМ може взагалі не з'явитися. У маленьких дітей IgG можуть вироблятися дуже слабо або повільно, тому для них цей тест менш інформативний.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: індекс позитивності S/CO (signal/cutoff).
Альтернативні одиниці виміру: -
Результати дослідження надаються в умовних одиницях (S/CO) у напівкількісному форматі. Основне значення S/CO полягає в інтерпретації результатів якісної оцінки (наявності/відсутності) специфічних антитіл у досліджуваних зразках сироватки крові. S/CO характеризує ступінь позитивності досліджуваної проби та може бути корисним для правильної інтерпретації отриманого результату. Використання індексу позитивності дозволяє проводити напівкількісний порівняльний аналіз рівня антитіл у динаміці в парних зразках.
Інтерпретація результатів визначення Anti-Mycoplasma pneumoniae IgG у сироватці крові:
| Mycoplasma pneumoniae IgG, S/CO | Інтерпретація |
| <9.0 | Результат негативний, специфічні IgG до Mycoplasma pneumoniae в досліджуваному зразку крові відсутні або їхня концентрація нижче межі чутливості тесту |
| 9-11 | Результат сумнівний (невизначений), значення рівня специфічних IgG до Mycoplasma pneumoniae знаходиться в «сірій зоні», доцільна оцінка результатів у динаміці (через 2-4 тижні) та/або визначення антитіл до Mycoplasma pneumoniae інших типів (IgA, IgM) |
| ≥11 | Результат позитивний, у досліджуваному зразку крові виявлені специфічні IgG до Mycoplasma pneumoniae |
Діагноз інфекційного захворювання не слід встановлювати на основі результатів одного тесту. Для точного діагнозу повинен враховуватися клінічний анамнез, симптоматика, а також серологічні дані. Для пацієнтів з ослабленим імунітетом і новонароджених серологічні дані мають лише обмежену цінність.
Одиниці виміру: -
Результати дослідження оцінюються в якісному форматі: виявлено, не виявлено, сумнівно. При інтерпретації результатів дослідження слід враховувати, що імунна відповідь на інфікування Mycoplasma pneumoniae розвивається досить повільно. Саме тому за наявності клінічних проявів будь-який негативний результат доцільно підтвердити повторним тестуванням через 1-2 тижні. Для повноцінної серологічної діагностики респіраторного мікоплазмозу завжди доцільно виконувати комплексне визначення антитіл класів IgA, IgG, IgM. У розпал хвороби доцільно застосовувати ПЛР-тести (пряме визначення ДНК збудника).
Орієнтовна інтерпретація результатів серологічних тестів на інфекцію, викликану Mycoplasma pneumoniae:
| Результат | Значення |
| IgG -, IgA +, IgM+ | Початкова стадія інфекційного процесу, рання імунна відповідь |
| IgG +, IgA +, IgM+ | Активна фаза захворювання, тривале зберігання рівня IgA – ознака персистенції збудника (може корелювати з тяжким перебігом бронхіальної астми) |
| IgG +, IgA +, IgM- | Ознака можливої реінфекції, інфікування без вироблення специфічних IgM, тривала персистенція збудника в організмі |
| IgG +, IgA -, IgM- | Підозра на перенесену інфекцію, одужання («імунологічна пам'ять») |
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Можлива інфекція дихальних шляхів, асоційована з Mycoplasma pneumoniae (інтерпретація тільки в комплексі з результатами інших серологічних тестів (IgA, IgМ) і клінічними даними).
- Перенесений раніше респіраторний мікоплазмоз.
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Серологічні ознаки наявності захворювань, асоційованих з Mycoplasma pneumoniae, відсутні.
- Рання стадія інфікування Mycoplasma pneumoniae.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
При імунодефіцитних станах імунна відповідь характеризується зниженим виробленням специфічних антитіл, що може призвести до хибнонегативних результатів тесту в цій групі пацієнтів.
