ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Підозра на атипову пневмонію (клінічні прояви не відповідають типовій бактеріальній пневмонії, а рентгенологічні дані показують специфічні зміни).
- Тривалий кашель (особливо якщо стандартне лікування антибіотиками, що впливають на клітинну стінку (наприклад, бета-лактамами), не дає результату).
- Запальні захворювання ЛОР-органів і дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, синусит або середній отит, що мають затяжний перебіг).
- Бронхіальна астма та ХОЗЛ (оцінка ролі збудника у провокуванні нападів астми або загостренні хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ)).
- Діагностика хронічних або персистуючих форм інфекції (серологія є особливо важливою, оскільки ПЛР-тести можуть давати негативні результати на пізніх етапах хвороби).
- Епідеміологічні дослідження (обстеження осіб у закритих колективах (школах, військових частинах) під час спалахів респіраторних інфекцій); наявність підтверджених випадків інфекції у близькому оточенні пацієнта.
- Контроль ефективності лікування.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Респіраторний мікоплазмоз - інфекційне захворювання дихальних шляхів, спричинене бактерією Mycoplasma pneumoniae. Джерело інфекції – хвора людина або носій. Передача збудника відбувається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання). Спалахи хвороби частіше трапляються восени та взимку, зазвичай кожні 4–8 років. Найчастіше хворіють діти, підлітки та дорослі до 40 років. Хвороба зазвичай розвивається поступово, а інкубаційний період триває від 1 до 4 тижнів. Симптоми можуть бути помірними, тому людина продовжує вести звичний спосіб життя, поширюючи інфекцію. Характерний тривалий, сухий, виснажливий кашель (може тривати тижнями), що іноді нагадує кашлюк. Температура тіла зазвичай тримається на рівні 37-38°C (субфебрильна), але може бути й високою. До інших ознак належать нежить, біль у горлі, охриплість голосу, загальна слабкість. Можливий розвиток фарингіту, бронхіту, пневмонії (респіраторний мікоплазмоз – поширена причина атипової негоспітальної пневмонії, особливо серед дітей і молодих людей). Пневмонія часто інтерстиціальна, з хрипами, але без вираженої інтоксикації. У дітей і підлітків перебіг частіше легкий, а от у дорослих можливі важкі форми з гіпоксемією. Загалом більшість випадків самоелімінуються, але кашель може тривати 3–6 тижнів. Можливі ускладнення: плевральний випіт, ателектаз, облітеруючий бронхіоліт, некротизуюча пневмонія (рідко), гемолітична анемія (холодові аглютиніни), синдром Стівенса-Джонсона, міокардит, перикардит, енцефаліт/менінгоенцефаліт, артрит, гепатит, тромбоцитопенія. Тривалий перебіг асоційований із загостренням або розвитком бронхіальної астми, атопічних захворювань. Мікоплазмози можуть мати позалегеневі прояви/симптоми: симптоми ураження шкіри та слизових оболонок (екзантема), симптоми ураження центральної нервової системи (енцефаліт, менінгіт, мієліт, полірадикуліт), симптоми ураження очей, шлунково-кишкового тракту, гепатит, ураження м'язів і суглобів, гематологічні симптоми й ураження серця. Протягом життя можуть виникати декілька повторних епізодів інфекції. Часто реєструється коінфекція різних збудників (наприклад, Mycoplasma pneumoniae та Chlamydia pneumoniae або Mycoplasma pneumoniae та Streptococcus pneumoniae), тому лікування пневмонії повинно включати протимікробний препарат, ефективний проти пневмококу (в амбулаторних умовах насамперед амоксицилін). Після мікоплазменої пневмонії пацієнт може тривалий час відчувати слабкість, а кашель може зберігатися протягом кількох тижнів. Для нормалізації рентгенограми органів грудної клітки також може знадобитися тривалий час. У рідкісних випадках відмічається зниження функції легень протягом кількох місяців. Професійні спортсмени більш схильні до рецидивуючих респіраторних інфекцій, ніж населення загалом, тому, ймовірно, й до мікоплазмених інфекцій також. Ці інфекції можуть викликати міокардит. Навіть спортсмени повинні відпочивати при підвищенні температури та нездужанні; тренування після перенесеної інфекції слід починати поступово і тільки після зникнення загальної симптоматики.
Mycoplasma pneumoniae - облігатно внутрішньоклітинна, нерухома, грамнегативна, плеоморфна бактерія родини Mycoplasmataceae роду Mycoplasma (або Mycoplasmoides за деякими сучасними класифікаціями). Здатна колонізувати епітелій дихальних шляхів і синтезувати специфічний токсин (CARDS toxin), який спричиняє локальне пошкодження тканин і запалення. Є поширеним збудником респіраторних інфекцій у всьому світі. Має специфічну чутливість до антимікробних препаратів, що необхідно враховувати при виборі тактики та схеми лікування. Ефективні антибіотики: макроліди (препарат вибору – азитроміцин), тетрацикліни (для старших дітей і дорослих), фторхінолони (для дорослих при резистентності). Бета-лактамні антибіотики неефективні. У деяких регіонах світу (особливо в Азії) можуть реєструватися макролідорезистентні штами. У таких випадках застосовується альтернативна схема антибіотикотерапії. Ефективна медикаментозна терапія здатна скоротити тривалість симптомів, навіть якщо це не призводить до ерадикації мікоплазми з глотки. Вакцини немає. Профілактика – гігієна рук та уникнення тісного контакту під час спалахів.
При діагностиці доцільно звернути увагу на епіданамнез, а під час епідемії – на виявлення пацієнтів з важкими або атиповими симптомами.
Етіологічна діагностика (встановлення причини захворювання) ґрунтується на застосуванні різних лабораторних методів:
- Прямі методи виявлення збудника – визначення ДНК (ПЛР-тести) або антигенних білків бактерій у місцях переважної локалізації збудника.
- Непрямі (серологічні) методи виявлення збудника – визначення специфічних антитіл (Anti-M. pneumoniae IgМ, IgG, IgA) у крові людини.
Динаміка рівня антитіл IgA до Mycoplasma pneumoniae характеризує фази розвитку інфекційного процесу. Поява цих антитіл зазвичай вказує на активну або нещодавно перенесену інфекцію дихальних шляхів. Специфічні IgA з'являються через 1-2 тижні після початку захворювання. Максимальний рівень антитіл досягається у гострій фазі інфекції. Рівень IgA поступово знижується після одужання, проте вони можуть зберігатися в крові протягом кількох місяців (зазвичай довше, ніж IgМ).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: -
Результати дослідження надаються в якісному форматі: виявлено, не виявлено, сумнівно. При інтерпретації результатів дослідження слід враховувати, що імунна відповідь на інфікування Mycoplasma pneumoniae розвивається досить повільно. Саме тому за наявності клінічних проявів будь-який негативний результат доцільно підтвердити повторним тестуванням через 1-2 тижні.
Інтерпретація результатів визначення Anti-Mycoplasma pneumoniae IgA у сироватці крові:
| Anti-Mycoplasma pneumoniae IgA | Інтерпретація |
| не виявлено | Результат негативний, специфічні IgA до Mycoplasma pneumoniae в досліджуваному зразку крові відсутні або їхня концентрація нижче межі чутливості тесту |
| сумнівно | Результат сумнівний (невизначений), значення рівня специфічних IgA до Mycoplasma pneumoniae знаходиться в «сірій зоні», доцільна оцінка результатів у динаміці (через 2-3 тижні) та/або визначення антитіл до Mycoplasma pneumoniae інших типів (IgM, IgG) |
| виявлено | Результат позитивний, у досліджуваному зразку крові виявлені специфічні IgA до Mycoplasma pneumoniae |
При інтерпретації результатів важливо враховувати, що через повільне вироблення антитіл негативний результат у перші тижні кашлю не виключає респіраторний мікоплазмоз. Для повноцінної серологічної діагностики респіраторного мікоплазмозу завжди доцільно виконувати комплексне визначення антитіл класів IgA, IgG, IgM. У розпал хвороби доцільно застосовувати ПЛР-тести (пряме визначення ДНК збудника).
Орієнтовна інтерпретація результатів серологічних тестів на інфекцію, викликану Mycoplasma pneumoniae:
| Результат | Значення |
| IgG -, IgA +, IgM+ | Початкова стадія інфекційного процесу, рання імунна відповідь |
| IgG +, IgA +, IgM+ | Активна фаза захворювання, тривале зберігання рівня IgA – ознака персистенції збудника (може корелювати з тяжким перебігом бронхіальної астми) |
| IgG +, IgA +, IgM- | Ознака можливої реінфекції, інфікування без вироблення специфічних IgM, тривала персистенція збудника в організмі |
| IgG +, IgA -, IgM- | Підозра на перенесену інфекцію, одужання («імунологічна пам'ять») |
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Інфекція дихальних шляхів, асоційована з Mycoplasma pneumoniae (ознака активного процесу). У випадку тривалої наявності IgA не виключена персистенція збудника.
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Серологічні ознаки наявності активних захворювань, асоційованих з Mycoplasma pneumoniae, відсутні.
- Рання стадія інфікування Mycoplasma pneumoniae.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
При імунодефіцитних станах імунна відповідь характеризується зниженим виробленням специфічних антитіл, що може призвести до хибнонегативних результатів тесту в цій групі пацієнтів. В осіб із селективним дефіцитом IgA будь-які тести з визначення цього класу антитіл можуть бути неінформативними. У таких випадках доцільне визначення рівня загального IgA.
