ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Підозра на атипову пневмонію (клінічні прояви не відповідають типовій бактеріальній пневмонії, а рентгенологічні дані показують специфічні зміни).
- Тривалий кашель (особливо якщо стандартне лікування антибіотиками, що впливають на клітинну стінку (наприклад, бета-лактамами), не дає результату).
- Запальні захворювання ЛОР-органів і дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, синусит або середній отит, що мають затяжний перебіг).
- Контроль ефективності лікування.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Респіраторний мікоплазмоз - інфекційне захворювання дихальних шляхів, спричинене бактерією Mycoplasma pneumoniae. Джерело інфекції – хвора людина або носій. Передача збудника відбувається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання). Спалахи хвороби частіше трапляються восени та взимку, зазвичай кожні 4–8 років. Найчастіше хворіють діти, підлітки та дорослі до 40 років. Хвороба розвивається поступово, а інкубаційний період триває від 1 до 4 тижнів. Симптоми можуть бути помірними, тому людина продовжує вести звичний спосіб життя, поширюючи інфекцію. Характерний тривалий, сухий, виснажливий кашель (може тривати тижнями), що іноді нагадує кашлюк. Температура тіла зазвичай тримається на рівні 37-38°C (субфебрильна), але може бути й високою. До інших ознак належать нежить, біль у горлі, охриплість голосу, загальна слабкість. Можливий розвиток фарингіту, бронхіту, пневмонії (респіраторний мікоплазмоз – поширена причина атипової негоспітальної пневмонії, особливо серед дітей і молодих людей). Пневмонія часто інтерстиціальна, з хрипами, але без вираженої інтоксикації. У дітей і підлітків перебіг частіше легкий, а от у дорослих можливі важкі форми з гіпоксемією. Загалом більшість випадків самоелімінуються, але кашель може тривати 3–6 тижнів. Можливі ускладнення: плевральний випіт, ателектаз, облітеруючий бронхіоліт, некротизуюча пневмонія (рідко), гемолітична анемія (холодові аглютиніни), синдром Стівенса-Джонсона, міокардит, перикардит, енцефаліт/менінгоенцефаліт, артрит, гепатит, тромбоцитопенія. Тривалий перебіг асоційований із загостренням або розвитком бронхіальної астми, атопічних захворювань. Мікоплазмози можуть мати позалегеневі прояви/симптоми: симптоми ураження шкіри та слизових оболонок (екзантема), симптоми ураження центральної нервової системи (енцефаліт, менінгіт, мієліт, полірадикуліт), симптоми ураження очей, шлунково-кишкового тракту, гепатит, ураження м'язів і суглобів, гематологічні симптоми й ураження серця. Протягом життя можуть виникати декілька повторних епізодів інфекції. Часто реєструється коінфекція різних збудників (наприклад, Mycoplasma pneumoniae та Chlamydia pneumoniae або Mycoplasma pneumoniae та Streptococcus pneumoniae), тому лікування пневмонії повинно включати протимікробний препарат, ефективний проти пневмококу (в амбулаторних умовах насамперед амоксицилін). Після мікоплазменої пневмонії пацієнт може тривалий час відчувати слабкість, а кашель може зберігатися протягом кількох тижнів. Для нормалізації рентгенограми органів грудної клітки також може знадобитися тривалий час. У рідкісних випадках відмічається зниження функції легень протягом кількох місяців. Професійні спортсмени більш схильні до рецидивуючих респіраторних інфекцій, ніж населення загалом, тому, ймовірно, й до мікоплазмених інфекцій також. Ці інфекції можуть викликати міокардит. Навіть спортсмени повинні відпочивати при підвищенні температури та нездужанні; тренування після перенесеної інфекції слід починати поступово і тільки після зникнення загальної симптоматики.
Mycoplasma pneumoniae - облігатно внутрішньоклітинна, нерухома, грамнегативна, плеоморфна бактерія родини Mycoplasmataceae роду Mycoplasma (або Mycoplasmoides за деякими сучасними класифікаціями). Здатна колонізувати епітелій дихальних шляхів і синтезувати специфічний токсин (CARDS toxin), який спричиняє локальне пошкодження тканин і запалення. Є поширеним збудником респіраторних інфекцій у всьому світі. Має специфічну чутливість до антимікробних препаратів, що необхідно враховувати при виборі тактики та схеми лікування. Ефективні антибіотики: макроліди (препарат вибору – азитроміцин), тетрацикліни (для старших дітей і дорослих), фторхінолони (для дорослих при резистентності). Бета-лактамні антибіотики неефективні. У деяких регіонах світу (особливо в Азії) можуть реєструватися макролідорезистентні штами. У таких випадках застосовується альтернативна схема антибіотикотерапії. Ефективна медикаментозна терапія здатна скоротити тривалість симптомів, навіть якщо це не призводить до ерадикації мікоплазми з глотки. Вакцини немає. Профілактика – гігієна рук та уникнення тісного контакту під час спалахів.
При діагностиці доцільно звернути увагу на епіданамнез, а під час епідемії – на виявлення пацієнтів із важкими або атиповими симптомами.
Етіологічна діагностика (встановлення причини захворювання) ґрунтується на застосуванні різних лабораторних методів:
- Прямі методи виявлення збудника – визначення ДНК (ПЛР-тести) або антигенних білків бактерій у місцях переважної локалізації збудника.
- Непрямі (серологічні) методи виявлення збудника – визначення специфічних антитіл (Anti-M. pneumoniae IgМ, IgG, IgA) у крові людини.
ПЛР-тестування вважається основним прямим методом діагностики інфекцій, асоційованих з Mycoplasma pneumoniae. Метод ПЛР застосовується для діагностики початкової та гострої фаз хвороби і дає позитивний результат ще до того, як організм почне виробляти антитіла. У пізніх стадіях, при одужанні або з початком специфічної антибіотикотерапії кількість збудника знижується, тому ПЛР-тести можуть ставати негативними. Необхідно пам'ятати, що під час епідемій мікоплазма може бути присутня в глотці у осіб без симптомів (статус носія), а також збудник може зберігатися в дихальних шляхах протягом кількох місяців після інфікування. Цей аналіз також застосовують для виявлення позалегеневих інфекцій (наприклад, може бути взятий зразок спинномозкової або синовіальної рідини), особливо у поєднанні з серологічним аналізом і за умови інтерпретації результатів з урахуванням клінічної картини.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Результат дослідження надається в якісному форматі (виявлено, не виявлено).
Для тестування підходить матеріал, який потенційно містить ДНК Mycoplasma pneumoniae (зразки з вогнища інфекції): відокремлюване з дихальних шляхів. У нормі ДНК Mycoplasma pneumoniae відсутня (негативний результат). При позитивному результаті (виявлення ДНК Mycoplasma pneumoniae) з високою ймовірністю можна припустити роль вказаного мікроорганізму в розвитку патологічного процесу, що має клінічні прояви або прихований перебіг (персистенцію).
Інтерпретація результатів визначення ДНК Mycoplasma pneumoniae в біологічних зразках:
| ДНК Mycoplasma pneumoniae | Інтерпретація |
| не виявлено | В аналізованому зразку біологічного матеріалу не знайдено фрагментів ДНК, специфічних для Mycoplasma pneumoniae – мікроорганізм відсутній або його концентрація нижче межі чутливості методу |
| виявлено | В аналізованому зразку біологічного матеріалу знайдено фрагмент ДНК, специфічний для Mycoplasma pneumoniae, що є прямим маркером активного інфекційного процесу або персистенції збудника |
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Інфекція дихальних шляхів, асоційована з Mycoplasma pneumoniae (ознака гострого активного процесу або хронічної персистенції збудника).
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Ознаки наявності активних захворювань, асоційованих з Mycoplasma pneumoniae, відсутні.
- Пізня стадія інфікування Mycoplasma pneumoniae, фаза одужання.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Діагностична чутливість тесту значно залежить від правильності виконання долабораторного (переданалітичного) етапу аналізу, який включає підготовку до дослідження, відбір зразків та їхнє зберігання. ПЛР є прямим методом виявлення збудника, тому важливо, щоб у досліджуваний зразок потрапила необхідна кількість збудника, а також мінімізувати потрапляння інгібіторів ПЛР. Для контролю лікування дослідження в динаміці доцільно проводити не раніше ніж через 2-3 тижні.
