Респіраторні мікоплазми (Mycoplasma pneumoniae), антитіла класу IgM (Anti-M. pneumoniae IgM)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Підозра на атипову пневмонію (клінічні прояви не відповідають типовій бактеріальній пневмонії, а рентгенологічні дані показують специфічні зміни).
2. Тривалий кашель (особливо якщо стандартне лікування антибіотиками, що впливають на клітинну стінку (наприклад, бета-лактамами), не дає результату).
3. Запальні захворювання ЛОР-органів і дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, синусит або середній отит, що мають затяжний перебіг).
4. Бронхіальна астма та ХОЗЛ (оцінка ролі збудника у провокуванні нападів астми або загостренні хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ)).
5. Контроль ефективності лікування.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Респіраторний мікоплазмоз - інфекційне захворювання дихальних шляхів, спричинене бактерією Mycoplasma pneumoniae. Джерело інфекції – хвора людина або носій. Передача збудника відбувається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання). Спалахи хвороби частіше трапляються восени та взимку, зазвичай кожні 4–8 років. Найчастіше хворіють діти, підлітки та дорослі до 40 років. Хвороба розвивається поступово, а інкубаційний період триває від 1 до 4 тижнів. Симптоми можуть бути помірними, тому людина продовжує вести звичний спосіб життя, поширюючи інфекцію. Характерний тривалий, сухий, виснажливий кашель (може тривати тижнями), що іноді нагадує кашлюк. Температура тіла зазвичай тримається на рівні 37-38°C (субфебрильна), але може бути й високою. До інших ознак належать нежить, біль у горлі, охриплість голосу, загальна слабкість. Можливий розвиток фарингіту, бронхіту, пневмонії (респіраторний мікоплазмоз – поширена причина атипової негоспітальної пневмонії, особливо серед дітей і молодих людей). Пневмонія часто інтерстиціальна, з хрипами, але без вираженої інтоксикації. У дітей і підлітків перебіг частіше легкий, а от у дорослих можливі важкі форми з гіпоксемією. Загалом більшість випадків самоелімінуються, але кашель може тривати 3–6 тижнів. Можливі ускладнення: плевральний випіт, ателектаз, облітеруючий бронхіоліт, некротизуюча пневмонія (рідко), гемолітична анемія (холодові аглютиніни), синдром Стівенса-Джонсона, міокардит, перикардит, енцефаліт/менінгоенцефаліт, артрит, гепатит, тромбоцитопенія. Тривалий перебіг асоційований із загостренням або розвитком бронхіальної астми, атопічних захворювань. Мікоплазмози можуть мати позалегеневі прояви/симптоми: симптоми ураження шкіри та слизових оболонок (екзантема), симптоми ураження центральної нервової системи (енцефаліт, менінгіт, мієліт, полірадикуліт), симптоми ураження очей, шлунково-кишкового тракту, гепатит, ураження м'язів і суглобів, гематологічні симптоми й ураження серця. Протягом життя можуть виникати декілька повторних епізодів інфекції. Часто реєструється коінфекція різних збудників (наприклад, Mycoplasma pneumoniae та Chlamydia pneumoniae або Mycoplasma pneumoniae та Streptococcus pneumoniae), тому лікування пневмонії повинно включати протимікробний препарат, ефективний проти пневмококу (в амбулаторних умовах насамперед амоксицилін). Після мікоплазменої пневмонії пацієнт може тривалий час відчувати слабкість, а кашель може зберігатися протягом кількох тижнів. Для нормалізації рентгенограми органів грудної клітки також може знадобитися тривалий час. У рідкісних випадках відмічається зниження функції легень протягом кількох місяців. Професійні спортсмени більш схильні до рецидивуючих респіраторних інфекцій, ніж населення загалом, тому, ймовірно, й до мікоплазмених інфекцій також. Ці інфекції можуть викликати міокардит. Навіть спортсмени повинні відпочивати при підвищенні температури та нездужанні; тренування після перенесеної інфекції слід починати поступово і тільки після зникнення загальної симптоматики.

Mycoplasma pneumoniae - облігатно внутрішньоклітинна, нерухома, грамнегативна, плеоморфна бактерія родини Mycoplasmataceae роду Mycoplasma (або Mycoplasmoides за деякими сучасними класифікаціями). Здатна колонізувати епітелій дихальних шляхів і синтезувати специфічний токсин (CARDS toxin), який спричиняє локальне пошкодження тканин і запалення. Є поширеним збудником респіраторних інфекцій у всьому світі. Має специфічну чутливість до антимікробних препаратів, що необхідно враховувати при виборі тактики та схеми лікування. Ефективні антибіотики: макроліди (препарат вибору – азитроміцин), тетрацикліни (для старших дітей і дорослих), фторхінолони (для дорослих при резистентності). Бета-лактамні антибіотики неефективні. У деяких регіонах світу (особливо в Азії) можуть реєструватися макролідорезистентні штами. У таких випадках застосовується альтернативна схема антибіотикотерапії. Ефективна медикаментозна терапія здатна скоротити тривалість симптомів, навіть якщо це не призводить до ерадикації мікоплазми з глотки. Вакцини немає. Профілактика – гігієна рук та уникнення тісного контакту під час спалахів.

При діагностиці доцільно звернути увагу на епіданамнез, а під час епідемії – на виявлення пацієнтів з важкими або атиповими симптомами. Етіологічна діагностика (встановлення причини захворювання) ґрунтується на застосуванні різних лабораторних методів:

1. Прямі методи виявлення збудника – визначення ДНК (ПЛР-тести) або антигенних білків бактерій у місцях переважної локалізації збудника.
2. Непрямі (серологічні) методи виявлення збудника – визначення специфічних антитіл (Anti-M. pneumoniae IgМ, IgG, IgA) у крові людини.

IgМ до Mycoplasma pneumoniae є ключовим показником гострої фази захворювання, оскільки вони виробляються організмом першими у відповідь на інфекцію. Це маркер того, що людина хворіє прямо зараз. У дітей IgМ з’являються частіше й інтенсивніше, ніж у дорослих. Відсутність IgМ (за наявності симптомів) може означати «серонегативне вікно» (перші дні хвороби) або те, що інфекція спричинена іншим збудником. При реінфекції (повторному зараженні через певний час) рівень IgМ може не підвищуватися взагалі, тоді основним маркером стає різкий стрибок IgG та/або поява в крові IgA. Anti-Mycoplasma pneumoniae IgМ з’являються вже на 5–10 день від початку симптомів (іноді раніше за IgA). Найвищої концентрації рівень IgМ досягає через 2–3 тижні після інфікування. На відміну від багатьох інших інфекцій, IgМ до мікоплазми можуть зберігатися в крові досить довго – від 2 до 6 місяців, а в окремих випадках до року.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: - Результати дослідження надаються в якісному форматі: виявлено, не виявлено, сумнівно. При інтерпретації результатів дослідження слід враховувати, що імунна відповідь на інфікування Mycoplasma pneumoniae розвивається досить повільно. Саме тому за наявності клінічних проявів будь-який негативний результат у ранній період хвороби доцільно підтвердити повторним тестуванням через 1-2 тижні.

Інтерпретація результатів визначення Anti-Mycoplasma pneumoniae IgM у сироватці крові:

Для повноцінної серологічної діагностики респіраторного мікоплазмозу завжди доцільно виконувати комплексне визначення антитіл класів IgA, IgG, IgM. У розпал хвороби слід застосовувати ПЛР-тести (пряме визначення ДНК збудника).

Орієнтовна інтерпретація результатів серологічних тестів на інфекцію, викликану Mycoplasma pneumoniae:

ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Інфекція дихальних шляхів, асоційована з Mycoplasma pneumoniae (ознака активного процесу).

НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Серологічні ознаки наявності активних захворювань, асоційованих з Mycoplasma pneumoniae, відсутні.
2. Рання стадія інфікування Mycoplasma pneumoniae (серонегативний період).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

При імунодефіцитних станах імунна відповідь характеризується зниженим виробленням специфічних антитіл, що може призвести до хибнонегативних результатів тесту в цій групі пацієнтів.