ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Клінічні прояви, які можуть бути пов’язані з вживанням молочних продуктів (спазм, біль, здуття живота, нудота, метеоризм, діарея).
- Хронічні захворювання, які можуть призвести до непереносимості лактози (кишкові інфекції, гастроентерити, целіакія, хвороба Крона, виразковий коліт, стан після хіміотерапії).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Лактоза (молочний цукор, C₁₂H₂₂O₁₁) – вуглевод групи дисахаридів (складається з глюкози та галактози), що міститься в молоці та молочних продуктах (сирі, вершках, морозиві, кефірі, йогуртах тощо). Також молочний цукор може входити до складу випічки, страв швидкого приготування, цукерок, соусів і багатьох інших продуктів харчування промислового виробництва. Крім цього, лактоза є цукром, що міститься в грудному молоці та стандартних дитячих сумішах і служить їхнім основним вуглеводом. При потраплянні в організм з їжею лактоза проходить шлунок у практично незміненому вигляді й активно розщеплюється в тонкому кишківнику за допомогою ферменту лактази до простих цукрів – глюкози та галактози, які всмоктуються через стінки кишківника та потрапляють у кров. Надалі в печінці галактоза перетворюється в глюкозу. Глюкоза використовується організмом як джерело енергії та запасається у вигляді глікогену в печінці та м’язах. Фермент лактази синтезується в клітинах, які вистилають стінку тонкої кишки (ентероцитах).
Непереносимість лактози (лактазна недостатність, гіполактазія) – це клінічний синдром, який відзначається характерними ознаками, що виникають після вживання продуктів з лактозою. Він пов’язаний з ускладненням перетравлення лактози в організмі через нестачу ферменту лактази (недостатню здатність організму (або її повну відсутність) засвоювати молочний цукор). При порушенні процесів розщеплення лактоза у неперетравленому вигляді досягає товстої кишки, де ферментується кишковими бактеріями, перетворюючись на жирні кислоти, вуглекислий газ, метан і водень, а також провокуючи біль, спазми, здуття живота та діарею. Інтенсивність клінічних проявів залежить від ступеня порушень. Продукти з низьким вмістом лактози (наприклад, витримані сири, йогурти з живими бактеріями) легше переносяться, оскільки бактерії частково розщеплюють лактозу.
На активність перетравлення лактози впливає багато факторів, зокрема:
- вік (найбільш активно лактаза виробляється у дітей віком до 5 років, що пов'язано з періодом грудного вигодовування, але з часом ця здатність знижується);
- етнічна приналежність (у дорослих здатність до засвоєння лактози зазвичай пов'язана з етнічним походженням: лактазна недостатність частіше зустрічається у мешканців Азії, Африки, Південної Америки, а у вихідців Європи (особливо півночі) – значно рідше);
- об'єм лактози, що надходить в організм (невелика кількість лактози (наприклад, у твердих сирах) може перетравлюватися навіть при зниженій активності лактази);
- генетичні фактори (мутації генів, відповідальних за функцію ферменту лактази);
- захворювання кишківника, внаслідок яких порушується синтез лактази.
Причини та види лактазної недостатності:
- Первинна лактазна недостатність – пов’язана зі структурою генів, відповідальних за синтез та функцію ферменту лактази:
- вроджена алактазія – дуже рідка форма лактазної недостатності, яка успадковується за аутосомно-рецесивним типом і характеризується повною відсутністю ферменту лактази (клінічні прояви виникають одразу після народження та початку годування).
- первинна лактазна недостатність з пізнім початком (лактазна недостатність у дорослих, гіполактазія дорослого типу) – генетично детерміноване явище, яке характеризується поступовим зменшенням активності лактази з віком. Активність ферменту найвища у період раннього дитинства (орієнтовно до 3-5 років). Надалі активність ферменту та відповідно переносимість молочних продуктів знижується аж до повної неможливості засвоєння молочних цукрів. Рідко зустрічається у дітей віком до 5 років. Найчастіше спостерігається у підлітків та молодих людей (може перебігати зовсім без клінічних проявів), проте у деяких популяціях (особливо в країнах Північної Європи, деяких регіонах Африки, Близького Сходу) генетичні зміни призвели до того, що активність ферменту лактази зберігається протягом усього життя (лактазна персистенція), що дозволяє активно споживати молочні продукти незалежно від віку.
- Вторинна лактазна недостатність – стан, що виникає внаслідок первинного ураження клітин слизової оболонки кишківника (ентероцитів), які відповідають за синтез ферменту лактази: кишкових інфекцій, гастроентеритів, целіакії, хвороби Крона, виразкового коліту, муковісцидозу, хіміотерапії.
- Транзиторна лактазна недостатність недоношених дітей – спостерігається у дітей, народжених на терміні 28-37 тижнів вагітності, та пов’язана з недорозвиненістю слизової оболонки кишківника. Зникає з часом по мірі нормалізації функції кишківника.
Ознаки та симптоми непереносимості лактози здебільшого з’являються через кілька годин після вживання молока/молочних продуктів. Тяжкість симптомів залежить від кількості спожитої лактози, залишкової функції лактази та часу транзиту тонким кишечником. Загальні ознаки та симптоми можуть включати діарею, здуття живота, біль у животі, нудоту та блювання, відчуття переповненості шлунку. Рідше це може проявлятися головним та м'язовим болем, болем у суглобах, виразками у роті, шкірними висипами, симптомами порушення сечовипускання та погіршенням концентрації уваги.
Непереносимість лактози має сприятливий прогноз. У більшості пацієнтів спостерігається значне покращення при зміні дієти (виключенні з харчування продуктів, що містять лактозу). За відсутності належних дій можуть виникати ускладнення: значне погіршення якості життя, остеопороз, рахіт і втрата ваги у дітей.
Для діагностики непереносимості лактози ключове значення має збір анамнезу, скарги та дані клінічного огляду. Серед додаткових методів використовують наступне:
- Зміна раціону та спостереження: повне виключення продуктів, що містять лактозу – оцінка симптомів; додавання лактози в раціон – оцінка симптомів.
- Визначення рН калу – неперетравлена лактоза ферментується бактеріями до молочної кислоти (зниження рН калу).
- Водневий дихальний тест – оцінка концентрації водню у повітрі, що видихається, до споживання лактози (лактозного навантаження) та після.
- Пероральний лактозо-толерантний тест – оцінка зміни концентрації глюкози в крові до споживання лактози (лактозного навантаження) та після.
- Біопсія тонкого кишківника.
- Генотипування – оцінка структури генів, відповідальних за функцію лактази (для визначення первинної лактазної недостатності й оцінки ризику непереносимості молочних продуктів у майбутньому).
Дослідженнями, що мають найбільшу діагностичну чутливість для визначення наявної (актуальної) непереносимості лактози, є функціональні тести з лактозним навантаженням (водневий дихальний тест, пероральний лактозо-толерантний тест).
ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРОРАЛЬНОГО ЛАКТОЗО-ТОЛЕРАНТНОГО ТЕСТУ
- Використовується навантаження (пероральне вживання) 50 г лактози, розчиненої у 250-300 мл води.
- Взяття венозної крові перед навантаженням (визначення глюкози натщесерце).
- «Лактозне навантаження».
- Взяття венозної крові через 30 хвилин після «навантаження лактозою».
- Взяття венозної крові через 1 годину після «навантаження лактозою».
Після визначення концентрації глюкози у всіх зразках та оцінки динаміки її зміни з урахуванням скарг пацієнта, що можуть виникати під час тесту (після вживання лактози), робиться лабораторний висновок щодо процесу розщеплення лактози (не порушено, порушено) на момент обстеження.
Куріння, прийом їжі/напоїв до завершення тесту забороняється. Допускається вживання невеликої кількості негазованої води. Паралельно оцінюються клінічні симптоми (здуття, діарея, біль у животі тощо).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру (глюкоза): ммоль/л (мілімоль на літр).
Альтернативні одиниці виміру: мг/дл, мг/100 мл, мг% х 0.0555 = ммоль/л.
Межі визначення глюкози: 0.11-41.6 ммоль/л.
Комплексний аналіз включає триразове визначення рівня глюкози у венозній крові:
- Глюкоза крові натщесерце.
- Глюкоза крові через 30 хвилин після навантаження лактозою.
- Глюкоза крові через 1 годину після навантаження лактозою.
При нормальній роботі лактази після вживання розчину лактози молочний цукор активно розщеплюється з утворенням глюкози: концентрація глюкози в крові зростає відносно базового рівня (натще) впродовж 30-60 хвилин. При нормальній активності лактази спостерігається зростання рівня глюкози в крові на 1.1 ммоль/л та більше. Симптоми (дискомфорт у животі, здуття тощо) відсутні або мають мінімальні прояви, які найімовірніше не пов’язані з лактазною недостатністю.
При порушенні функції лактази (лактазній недостатності) після вживання розчину лактози рівень глюкози в крові не збільшується (можливе незначне зростання не більше ніж на 1.1 ммоль/л). Можуть виникати характерні симптоми протягом 1-5 годин після вживання лактози (дискомфорт у животі, здуття, метеоризм, діарея, біль у животі тощо).
Критерії інтерпретації:
| Рівень глюкози в крові після навантаження лактозою | Висновок |
| Зростає (≥1.1 ммоль/л від базового рівня) у будь-якій пробі. | Лактазна недостатність малоймовірна (порушення розщеплення (перетравлення) лактози не виявлено). |
| Не зростає або ріст <1.1 ммоль/л у всіх пробах. | Лактазна недостатність ймовірна (виявлено порушення розщеплення (перетравлення) лактози). |
При визначенні порушення перетравлення лактози ключове значення мають лабораторні тести (зміна рівня глюкози у крові). Додатково можуть бути оцінені симптоми, які виникли після вживання лактози (необхідно враховувати, що симптоми можуть бути неспецифічні та не пов’язані з функцією лактази).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Висновки щодо наявності лактазної недостатності за результатами проведення перорального тесту з навантаженням лактозою можуть бути некоректні:
- при цукровому діабеті, синдромі надлишкового бактеріального росту – підвищення рівня глюкози у крові протягом виконання тесту може бути пов’язано з порушенням вуглеводного обміну або активним метаболізмом лактози бактеріями, що можуть колонізувати тонкі відділи кишківника;
- при уповільненій евакуації вмісту шлунка (гастропарезі) – підвищення рівня глюкози у крові може не відбуватися навіть при нормальній функції лактази за рахунок того, що лактоза, яка надходить перорально, на тривалий час залишається в межах шлунка;
- виражена блювота під час проведення тесту;
- вживання будь-якої їжі/напоїв або лікарських препаратів, що здатні змінити рівень глюкози у крові.
