ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Для чоловіків та жінок:
- безпліддя;
- облисіння;
- вугровій висип, себорея;
- апластична анемія;
- пухлини надниркових залоз;
- контролі лікування глюкокортикоїдами, андрогенними препаратами.
Для жінок:
- гірсутизм;
- ановуляція;
- аменорея, олігоменорея;
- дисфункціональні маткові кровотечі;
- невиношування вагітності;
- синдром полікістозних яєчників;
- адреногенітальний синдром;
- міома матки;
- ендометріоз;
- новоутворення молочної залози;
- гіпоталамо-гіпофізарний синдром періоду статевого дозрівання;
- гіпоплазія матки та молочних залоз.
Для чоловіків:
- порушення потенції;
- зниження лібідо;
- чоловічий клімакс;
- первинний та вторинний гіпогонадизм;
- хронічний простатит;
- остеопороз.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Тестостерон – це основний андрогенний гормон, рівень якого у крові чоловіків значно вищий, ніж у жінок. У чоловіків тестостерон синтезується переважно клітинами Лейдіга сім'яників (95%), його висока місцева концентрація необхідна для нормального сперматогенезу. У меншій мірі (≈5%) тестостерон утворюється за допомогою периферичної конверсії з попередників дегідроепіандростерону (ДЕА) та андростендіону, які синтезуються у надниркових залозах. У жінок тестостерон утворюється у процесі периферичної трансформації стероїдів, а також при синтезі стероїдів у клітинах внутрішньої оболонки фолікула яєчників та кори надниркових залоз. Контроль продукції тестостерону здійснюється за механізмом зворотного зв'язку гіпоталамо-гіпофізарно-гонадною системою за участю лютеотропного гормону (ЛГ) гіпофізу.
У крові тестостерон циркулює переважно у комплексі з транспортним білком – глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГЗСГ), менше – з альбуміном, невеликі його кількості знаходяться у вільній, не пов'язаній з білками формі. Біологічно доступним є тестостерон, що не пов'язаний з ГЗСГ - фракції вільного і пов'язаного з альбуміном (такого, що легко вивільняється, біодоступного) гормону. Біодоступний тестостерон становить приблизно 35% від загального тестостерону сироватки крові, вільний тестостерон – 1-2%.
На рівні андрогензалежних тканин тестостерон діє переважно у вигляді свого активнішого похідного – дигідротестостерону, що утворюється в клітинах органів-мішеней під впливом ферменту 5-альфа-редуктази.
Під час внутрішньоутробного розвитку присутність фетального тестостерону визначає статеве диференціювання за чоловічим типом. У чоловіків рівень тестостерону підвищується у пубертатному періоді та зберігається на високому рівні в середньому до 60 років. Тестостерон забезпечує розвиток чоловічих вторинних статевих ознак у пубертатному періоді, активує статевий потяг, бере участь у регуляції сперматогенезу та потенції, відповідає за психофізіологічні особливості статевої поведінки. Тестостерон виявляє анаболічні ефекти, збільшуючи м'язову масу, сприяє дозріванню кісткової тканини (хоча надлишок андрогенів може призводити до низькорослості), впливає на азотистий та фосфорний обмін. Дефіцит тестостерону у чоловіків викликає порушення цих процесів, зміни вторинних статевих ознак та репродуктивної функції. Починаючи з періоду 40-60 років, відзначається поступове фізіологічне зниження рівня тестостерону (при цьому, оскільки одночасно підвищується рівень ГЗСГ, вміст біодоступного тестостерону знижується більш значуще).
Зниження рівня тестостерону мало значуще для жінок, прояви його частіше неспецифічні. Однак підвищення рівня тестостерону у жінок (гіперандрогенія) може бути причиною порушень менструального циклу, безпліддя, зовнішніх проявів маскулінізації (зміни характеру росту волосся та розвитку м'язів, зниження голосу).
В більшості випадків, визначення загальної концентрації тестостерону, доцільно поєднувати з дослідженням гіпофізарних гормонів – ФСГ (аналіз №225), ЛГ (аналіз №226). При ознаках порушення рівня андрогенів, а також у ситуаціях, пов'язаних із можливою зміною концентрації ГЗСГ, доцільно комплексне дослідження тестостерону та ГЗСГ з розрахунком індексу вільного тестостерону (аналіз №235).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нмоль/л (наномоль на літр).
Альтернативні одиниці виміру: нмоль/л = нг/мл x 3.47; нг/дл = нг/мл x 100; нг/мл = нмоль/л x 0.288
Межі визначення: 0.087-52 нмоль/л
Референсні діапазони залежать від віку та статі.
| Вік | Тестостерон загальний в сироватці крові (нмоль/л): |
| 0-5 місяців | чоловіки 0.2-19; жінки <0.1-12 |
| 6 місяців - 10 років | не залежно від статі <0.1 |
| 11-14 років | чоловіки <0.1-20 |
| 15-18 років | чоловіки 1.7-27 |
| 11-18 років | жінки 0.1-1.8 |
| 19-49 років | чоловіки 8.64-29; жінки 0.29-1.67 |
| від 50 років | чоловіки 6.68-25.7; жінки 0.1-1.42 |
В референтній популяції з чоловіків (7–18 років) та жінок (8–18 років), які мали хороші ендокринні показники, значення рівнів тестостерону загального у венозній крові були охарактеризовані відповідно до шкали Таннера:
| Стать, вік | Тестостерон загальний (нмоль/л) відповідно до стадії статевої зрілості Таннера |
| чоловіки (7–18 років) | I - <0.09; II - <14.99; III - 2.25-26.99; IV - 6.25-26.48; V - 6.52-30.6 |
| жінки (8–18 років) | I - <0.21; II - <0.36; III - <0.82; IV - <0.93; V - 0.16-1.3 |
При інтерпретації результатів слід враховувати, що дослідження не диференціює ендогенний та екзогенний тестостерон, що є результатом метаболізму препаратів тестостерону.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ / ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Хвороба та синдром Іценко-Кушинга.
- Адреногенітальний синдром (жінки).
- Тестостерон-продукуючі новоутворення яєчок (чоловіки).
- Хромосомний набір XYY.
- Пухлина яєчників, що вірилізує.
- Зниження рівня секс-стероїдзв'язуючого глобуліну.
- Лікарські препарати: даназол, дегідроепіандростерон, фінастерин, флутамід, гонадотропін (чоловіки), гозерелін (у перший місяць лікування), левоноргестрел, міфепристон, моклобемід, нафарелін (чоловіки), нілутамід, пероральні контрацептиви (жінки), фенітоїн, правастин (жінки), рифампін, тамоксифен.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ / НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Порушення продукції гонадотропних гормонів гіпофіза.
- Прийом глюкокортикоїдів.
- Недостатність надниркових залоз.
- Гіпогонадизм.
- Хронічний простатит.
- Лікарські препарати: даназол (у низьких дозах), бузерін, карбамазепін, циметидин, циклофосфамід, ципротерон, дексаметазон, гозерелін, кетоконазол, леупролід, левоноргестрел, сульфат магнію, метандростенолон, метилпреднізолон, мет, пероральні контрацептиви (жінки), правастатин (чоловіки), преднізон, піридоглютетимід, спіронолактон, станозолол, тетрациклін, тіоридазин.
- Прийом вуглеводів, що легко засвоюються; вегетаріанство, голодування, алкоголізм, дієта з низьким вмістом жирів (у жінок).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Для тестування не бажано використовувати зразки крові пацієнтів, які отримують лікування нандролоном (суттєвий вплив на результати). Суттєвий вплив на результати мають естери тестостерону, що використовуються в замісній терапії (тест не диференціює ендогенний та екзогенний тестостерон).
