ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Прогнозування розвитку цукрового діабету 1-го типу у людей зі спадковою схильністю до цієї хвороби та у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу.
- Диференціальна діагностика цукрового діабету 1-го та 2-го типів.
- Скринінг жінок із гестаційним діабетом для оцінки ризику прогресії захворювання.
- При вирішенні питання про тип діабету та призначення терапії інсуліном у дітей.
- Скринінг родичів (не діабетиків), потенційних донорів нирки або частини підшлункової залози.
- Діагностика синдрому Мерша-Вольтмана, мозочкової атаксії, епілепсії, міастенії та деяких інших захворювань нервової системи.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Антитіла до глутаматдекарбоксилази (GADА, анти-GAD) – аутоантитіла, спрямовані проти основного ферменту власних бета-клітин підшлункової залози та ГАМКергічних нейронів. Є специфічним маркером інсулінозалежного цукрового діабету 1-го типу та деяких захворювань нервової системи. Для пацієнтів із діабетом 2-го типу (інсулінонезалежним діабетом) присутність антитіл до GAD може говорити про ризик переходу захворювання в інсулінозалежну форму.
Глутаматдекарбоксилаза (GAD) – один із ферментів, необхідних для синтезу гальмівного медіатора нервової системи гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Фермент присутній лише у нейронах і бета-клітинах підшлункової залози. GAD виступає в ролі аутоантигену при розвитку аутоімунного цукрового діабету (ЦД 1-го типу). У крові 95% пацієнтів із ЦД 1-го типу вдається виявити антитіла до цього ферменту (анти-GAD). Вважається, що анти-GAD не є безпосередньою причиною ЦД, але відображають поточну деструкцію бета-клітин. У лабораторній діагностиці анти-GAD розглядаються як специфічні маркери аутоімунного ураження підшлункової залози та використовуються для диференціальної діагностики варіантів ЦД. Диференціальна діагностика варіантів ЦД має важливе значення для прогнозу та визначення тактики лікування. Основа диференціальної діагностики ЦД полягає у дослідженні аутоантитіл, спрямованих проти бета-клітин підшлункової залози. Переважна більшість пацієнтів із ЦД 1-го типу мають антитіла до компонентів власної підшлункової залози. І навпаки, такі аутоантитіла нехарактерні для пацієнтів із ЦД 2-го типу.
Здебільшого GADА присутні у пацієнта з клінічними ознаками ЦД і зберігаються у крові протягом тривалого часу. Це відрізняє їх від антитіл до острівцевих клітин підшлункової залози, концентрація яких поступово знижується протягом перших шести місяців хвороби. Позитивне передбачуване значення аналізу на анти-GAD досить високе, що дозволяє підтвердити діагноз ЦД 1-го типу у пацієнта з позитивним результатом тесту та клінічними ознаками гіперглікемії. Проте рекомендується визначення інших специфічних для ЦД 1-го типу аутоантитіл.
Присутність аутоімунних маркерів у крові може бути виявлено за місяці та роки (за 5-8 років) до появи перших клінічних симптомів цукрового діабету. Це пов’язано з тим, що для появи характерних симптомів ЦД потрібна деструкція 80-90% клітин острівців Лангерганса. Тому дослідження цих антитіл може бути використане для оцінки ризику розвитку ЦД у пацієнтів із обтяженим спадковим анамнезом щодо цього захворювання. Наявність анти-GAD у крові таких пацієнтів асоційована з 20-відсотковим збільшенням ризику розвитку ЦД 1-го типу в найближчі 10 років. Виявлення двох і більше специфічних для ЦД 1-го типу аутоантитіл підвищує ймовірність захворювання на 90% у найближчі 10 років. Слід зазначити, що ризик розвитку захворювання у пацієнта з позитивним результатом тесту на анти-GAD і відсутністю обтяженого спадкового анамнезу ЦД 1-го типу не відрізняється від ризику розвитку цього захворювання у популяції.
При виявленні GADА доцільними є додаткові лабораторні тести для виключення супутньої аутоімунної патології (хвороби Грейвса, глютенової ентеропатії, первинної недостатності надниркових залоз).
Високий рівень анти-GAD (зазвичай більш ніж у 100 разів перевищує рівень при ЦД 1-го типу) також визначається при деяких захворюваннях нервової системи, найчастіше у пацієнтів із синдромом Мерша-Вольтмана (синдромом «ригідної людини»), мозочковою атаксією, епілепсією, міастенією, паранеопластичним енцефалітом і синдромом Ламберта-Ітона.
Анти-GAD виявляються у 1-2% здорових людей, у яких не буде цукрового діабету у майбутньому. У таких людей спостерігається підвищений ризик аутоімунних розладів. Анти-GAD розглядаються як маркер схильності до таких захворювань, як аутоімунний тиреоїдит Хашимото, тиреотоксикоз, перніціозна анемія. Дані антитіла також можуть визначатися при ювенільному ревматоїдному артриті, синдромі Шегрена, ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: МОд/мл (міжнародних одиниць на мілілітр).
Діапазон визначення: 5-2000 МОд/мл.
Результати дослідження оцінюються без урахування статі та віку
Референсні значення
| GADА в сироватці крові (МОд/мл) | Інтерпретація |
| <10 | негативний результат, антитіла до глутамінокислої декарбоксилази (GADА) не виявлені |
| ≥10 | позитивний результат, антитіла до глутамінокислої декарбоксилази (GADА) виявлені у вказаній концентрації (в результаті буде надана кількість антитіл) |
Загалом виявлення GADА у сироватці крові свідчить про аутоімунну агресію щодо клітин острівцевого апарату підшлункової залози. Що вище концентрація антитіл, то вища ймовірність порушення ендокринної регуляції вуглеводного обміну та розвитку цукрового діабету 1-го типу. Проте, в окремих випадках, GADА може бути присутні й у практично здорових осіб. Це треба враховувати при інтерпретації результатів дослідження.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Цукровий діабет 1-го типу.
- Підвищений ризик розвитку аутоімунної деструкції острівцевого апарату підшлункової залози з розвитком діабету 1-го типу.
- Синдром Мерша-Вольтмана (синдром «ригідної людини»).
- Мозочкова атаксія.
- Епілепсія.
- Ністагм (неконтрольовані рухи очних яблук).
- Міастенія.
- Паранеопластичний енцефаліт.
- Синдром Ламберта-Ітона.
- Хвороба Грейвса.
- Аутоімунний тиреоїдит Хашимото.
- Перніціозна анемія.
- Ревматоїдні захворювання.
- Синдром Шегрена.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Норма. При гіперглікемії вірогідний діагноз «ЦД 2-го типу».
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Анти-GAD найбільш типові для дорослих пацієнтів із ЦД 1-го типу та рідше виявляються у дітей.
