ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Підозра на первинну ЦМВ-інфекцію у вагітних (симптоми, схожі на мононуклеоз або застуду (лихоманка, втома, біль у горлі, збільшення лімфовузлів); під час скринінгу виявлено сероконверсію (раніше не було антитіл IgG, а тепер з'явилися); спостерігається невиношування вагітності або є підозри на внутрішньоутробну інфекцію за результатами УЗД).
- Клінічні прояви інфекційного мононуклеозу (лихоманка, сильна втома, біль у м'язах, збільшення лімфатичних вузлів) без доведеної ролі вірусу Епштейна-Барр.
- Симптоми ЦМВ-інфекції у людей з ослабленим імунітетом (ВІЛ-інфіковані, пацієнти після трансплантації органів або кісткового мозку, онкологічні хворі, які проходять хіміотерапію, при наявності лихоманки неясного генезу, гепатиту, коліту, пневмонії, ретиніту, гепатоспленомегалії).
- Діагностика вродженої ЦМВ-інфекції у новонароджених.
Позитивний результат тесту на IgM свідчить про активний інфекційний процес. Для більш точної оцінки термінів інфікування (особливо у вагітних) одночасно з IgM доцільне визначення рівня антитіл IgG та їх авідності. Низька авідність IgG підтверджує недавнє (первинне) інфікування.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Цитомегаловірус (ЦМВ) – ДНК-вмісний вірус сімейства герпесвірусів (вірус герпесу людини 5 типу), який при потраплянні в організм людини може спричиняти різноманітні клінічні прояви. Після первинного інфікування залишається в організмі людини в прихованій (латентній) формі на все життя. Має високу поширеність, і уникнути контакту з ним майже неможливо. Однак ризик розвитку захворювання у людини зі здоровою імунною системою мінімальний. У більшості людей із нормальною імунною системою ЦМВ-інфекція протікає безсимптомно або з легкими, неспецифічними симптомами, схожими на застуду чи мононуклеоз. Найчастіше кліні прояви ЦМВ-інфекції виникають на фоні імунодефіцитних станів (в першу чергу у ВІЛ-інфікованих, пацієнтів після трансплантації органів). Симптоми можуть включати: лихоманку, втому, біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів. У людей з імунодефіцитом або при вродженій інфекції симптоми можуть бути значно серйознішими, включаючи пневмоніт, гепатит, енцефаліт або ретиніт.
Передача ЦМВ зазвичай відбувається через близький контакт із біологічними рідинами інфікованої людини, такими як: слина, сеча, кров, грудне молоко, сперма та вагінальні виділення. Також можлива передача від матері до дитини під час вагітності (внутрішньоутробно), пологів або через грудне вигодовування. Інкубаційний період коливається від 15 днів до трьох місяців. Внаслідок тривалого персистування в організмі вірус діє на всі ланки імунної системи хворого. Захисна реакція організму проявляється, перш за все, у вигляді утворення специфічних антитіл класів IgM та IgG до ЦМВ.
ЦМВ відносить до групи збудників TORCH-інфекцій. TORCH-інфекції - група інфекційних захворювань, які становлять серйозну небезпеку для плода під час вагітності, оскільки можуть передаватися від матері до дитини через плаценту і спричиняти вроджені аномалії, викидні, передчасні пологи або мертвонародження. Абревіатура TORCH походить від перших літер назв основних інфекцій: T - Токсоплазмоз (Toxoplasmosis), спричиняється паразитом Toxoplasma gondii; O - Інші інфекції (Others), до яких відносять сифіліс, вірусні гепатити В і С, вітряну віспу, хламідіоз, парвовірус B19 та інші; R - Краснуха (Rubella), вірусне захворювання; C - Цитомегаловірусна інфекція (Cytomegalovirus, ЦМВ); H - Герпесвірусні інфекції (Herpes simplex virus, ВПГ), зазвичай 1-го та 2-го типів.
Первинне зараження ЦМВ (в меншій мірі реінфекція) під час вагітності несе серйозний ризик для плоду. Може призвести до: загибелі плоду або спонтанного аборту, вроджених вад розвитку, таких як мікроцефалія, гідроцефалія, проблем зі здоров'ям у новонародженого, включаючи жовтяницю, гепатоспленомегалію (збільшення печінки та селезінки), гемолітичну анемію, втрату слуху та затримку розвитку. Прояви інфекції залежать від: особливостей імунітету матері, вірулентності та локалізації вірусу, терміну вагітності, коли відбулося інфікування.
На даний момент відсутні вакцини для запобігання цієї інфекції. Також немає затверджених методів лікування для виключення вертикальної передачі ЦМВ при вагітності.
Діагностика ЦМВ-інфекції включає лабораторні тести (непрямі – серологічні, визначення антитіл) та прямі (визначення генетичного матеріалу вірусу):
- визначення антитіл (IgG та IgM) у крові (IgG вказує на поточну або перенесену в минулому інфекцію, IgM зазвичай свідчать про свіже (первинне) інфікування);
- ПЛР-тестування (виявлення ДНК вірусу в різних біологічних матеріалах (кров, сеча, слина, амніотична рідина) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) завжди свідчить на користь активної вірусною інфекції).
Антитіла класу IgМ до цитомегаловірусу (Anti-CMV IgМ) – тип антитіл, які зазвичай з'являються у крові першими (раніше, ніж антитіла інших типів). З часом їх кількість поступово зменшується (цей процес може тривати кілька місяців, може спостерігатись персистування Аnti-CMV IgM до 18 місяців після первинного інфікування). Якщо ж відбудеться загострення латентної інфекції, рівень IgM знову підвищується. IgM виявляються: при первинній інфекції (у цьому випадку рівень IgM найвищий); при загостренні хвороби; при реінфікуванні іншим штамом вірусу. У разі реінфекції іншим штамом цитомегаловірусу рівень IgM може знову на якийсь час підвищитися. При ендогенній реактивації інфекції IgM антитіла зазвичай утворюються в досить низьких концентраціях і можуть не виявлятися або взагалі відсутні. Саме тому IgM завжди варто визначати в комплексі з Anti-CMV IgG. Негативний результат визначення антитіл класу M до ЦМВ може бути обумовлений надто ранньою стадією інфекції, коли вміст антитіл ще низький.
При важкій ЦМВ-інфекції, а також у вагітних та дітей раннього віку вироблення антитіл до ЦМВ уповільнено. Це проявляється виявленням специфічних антитіл у низькій концентрації або відсутністю позитивної динаміки антитіл.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: Од/мл (умовні одиниці концентрації антитіл)
Межі визначення: чутливість 0.25 Од/мл
Результати дослідження оцінюються не залежно від статі та віку.
Референсні значення
| Anti-CMV IgM в сироватці крові (Од/мл) | Інтерпретація |
| <2.0 | результат негативний (антитіла класу М до ЦМВ не визначаються) |
| 2.0-4.2 | результат сумнівний («сіра зона»), наявність антитіл (Anti-CMV IgM) під питанням (не визначено), залежно від клінічної ситуації може бути корисним повторне дослідження через 10-14 днів |
| ≥4.2 | результат позитивний (наявні антитіла класу М до ЦМВ) |
У всіх випадках оцінку результатів визначення Anti-CMV IgM варто проводити в комплексі з паралельним визначенням Anti-CMV IgG. Залежно від клінічної ситуації може бути корисним повторне дослідження рівня антитіл через 10-14 днів з метою динамічної оцінки.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Первинне інфікування чи реактивація інфекції.
- Дослідження при вагітності - внутрішньоутробна інфекція можлива.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Відсутність гострої цитомегаловірусної інфекції. Інфікування у попередні 3-4 тижнів до обстеження виключено.
- Рання стадія інфікування (серонегативний період).
- Хронічна форма інфекції, перенесена інфекція.
- Дослідження при вагітності - внутрішньоутробна інфекція малоймовірна.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
На результати дослідження може впливати активність імунної системи (при імунодефіцитних станах можливі хибнонегативні результати), вік та час, що пройшов з моменту інфікування.
Наявність тільки Anti-CMV IgM не є достатнім фактом для встановлення діагнозу ЦМВ-інфекція. Не виключені «хибнопозитивні» результати за рахунок імунологічних перехресних реакцій (в тому числі з іншими інфекційними агентами, герпесвірусами). Для розпізнавання дійсного інфікування та діагностики активної інфекції можуть бути використані такі лабораторні дослідження: аnti-CMV IgG у сироватці крові (тест №318); дослідження рівня IgG у динаміці – у пробах, узятих із проміжком 2 тижні; визначення авідності антитіл класу IgG; виявлення ДНК ЦМВ методом ПЛР (тест №757).
Зразки, які отримано від пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що виготовлено на основі моноклональних мишачих антитіл, в діагностичних або терапевтичних цілях, можуть містити людські антитіла проти мишачих антитіл (НАМА). Подібні зразки можуть демонструвати або хибно завищені, або хибно занижені результати дослідження/
